Ніколи не думала, що моє прагнення допомогти рідним обернеться такою проблемою. Щиро кажучи, не знаю, як бути далі. Я вже 20 років працюю у Польщі. У нашому селі не було нормальної роботи, і коли зарплати чоловіка стало недостатньо, щоб покривати всі витрати, я зважилася на переїзд. Синові тоді виповнилося сім років. Сусідка розповідала, що у Варшаві платять добре, умови пристойні, а директор надає житло у гуртожитку. Так я й поїхала туди. Намагалася часто приїжджати додому, адже від Львівської області до Варшави не так уже й далеко. Чоловік прекрасно справлявся з господарством: добудував другий поверх, літню кухню і гараж, обставив будинок меблями, встановив котел для гарячої води, провів супутникове телебачення та інтернет.
Зараз у мого сина є дружина Оля — мила і добра жінка, з якою ми одразу потоваришували. Вона подарувала нам двох чудових онуків — Ігоря та Іванку. Вони мали власну двокімнатну квартиру у Львові, гарну роботу, і я часто відвідувала їх, щоб побачитися з малюками. Але ви самі розумієте, яка зараз ситуація у країні. У квартирі сина тимчасово оселилися наші родичі з Маріуполя. Спочатку ми не брали з них жодної копійки за комунальні послуги, але згодом вони запропонували платити символічні 5 тисяч гривень, бо знайшли роботу у Львові. Через це Орест та Оля переїхали до нашої оселі.
Я була тільки рада: чоловікові веселіше, та й він із задоволенням порається з онуками, адже дитячі садки зараз не працюють, а Оля та Орест їздять на роботу. Будинок ожив, наповнений дитячим сміхом. Світло, воду та опалення у нас теж іноді відключають, але в будинку є великий камін, колодязь, а я з Польщі передала генератор. Все йшло добре, поки місяць тому мені не зателефонував син. Його голос тремтів, ніби він боявся щось сказати: – Мамо, тут така ситуація. Мама Олі, пані Галина, приїхала до нас. Вона каже, що пробуде кілька днів. Я погодилася: нехай погостює, з онуками побачиться. Але ввечері чоловік зателефонував і розповів, що сваха привезла підозріло багато речей для триденного візиту — ціла валіза та ще чотири пакети. Мої побоювання виявилися правдивими. Пані Галина залишилася жити в нас. Вона розлучена і ніде не працює.
Як виявилося, звільнилася якраз перед тим, як приїхати. Невже збіг? Сваха вдома нічим не допомагає — ні Олі з дітьми, ні по господарству. Тільки дивиться телевізор чи голосно розмовляє телефоном. Чоловік та Орест намагалися з нею поговорити, але марно. – Я в гостях! Я вам не хатня робітниця! – пурхала пані Галина. Оля стала на захист матері, і це призвело до сварки з Орестом. – У мами вдома немає світла і води. А ти хочеш її вигнати? Тоді я теж піду і дітей заберу! – заявила Оля. Тепер про наші сімейні розбіжності знає все село. Сусідка нещодавно розповіла мені, що це обговорюють усі. Чесно, я не терплю таких нахабних гостей. Адже можна хоч трохи допомогти на кухні. У нас у будинку двоє чоловіків та маленькі діти, яких постійно треба годувати. Але я не хочу, щоб через сваху Оля та Орест продовжували сваритися. Я люблю свою невістку і не хочу, щоб мій син втратив таку гарну жінку. Однак пані Галина – це справжній цирк, інакше не скажеш.