До Нового року залишилося зовсім небагато. Хтось на нього чекає з нетерпінням, чекаючи свята та чудес. А мені це свято приносить лише панічні атаки та каторгу. Втім, як і будь-яке інше свято. Все через те, що моя свекруха дуже неохайна жінка. І нечупара вона саме в готуванні. Ми живемо разом, тому я чудово бачу, як вона готує. По-перше, вона тримає вдома кішок. Не знаю, як так виходить, але в багатьох стравах, приготованих свекрухою, я знаходжу котячу шерсть. Коли я готую, то чомусь шерсті нема. Мені іноді здається, що вона використовує її замість спецій. По-друге, може впустити на підлогу їжу, підняти і покласти назад на тарілку. Може тому там опиняється шерсть? Хоча б сполоснула після підлоги, таки не в хірургії, але їй і так нормально.
Одного разу вона поїхала на тиждень. Я вирішила в цей час помити холодильник і знайшла багато прострочених продуктів, які викинула. У неї справді стояли різноманітні консерви, де минув термін придатності більше року тому. Пігулки – це взагалі окрема тема. У її аптечці є лікарські препарати, термін придатності яких закінчився ще на початку двохтисячних. Чи потрібно говорити про те, що може статися, якщо вип’єш таку пігулку? Вона просто купує все, що бачить, по акції, а після продукти лежать і незрозуміло чого вона чекає. І добре не було б грошей. Але ні, ми їй допомагаємо, пенсію має гарну. Також вона вважає, що свято неможливе без спиртних напоїв. Ну, не лише вона так вважає. Я розумію, що всі випивають. Я просто не вживаю алкоголю, не можу, мій організм його не сприймає.
І я про це їй говорила. Але толку ніякого. Щоразу вона заводить ту саму пісню: «Ну хоч трішки випий, ну давай, поваж». А з п’яним маренням свекрухи мені взагалі не потрібне це свято. Чоловік дуже любить свою маму. Отже, ми не можемо нікуди змотатися, щоб не відзначати з нею. У будь-якому разі, кожне свято це робити точно неможливо. Я гидливий чоловік, а чоловік – ні. Якщо не отруївся, значить нічого страшного. Мені не хочеться їсти прострочені продукти та їжу з підлоги та з шерстю тварин. І кожне свято мені доводиться запихати в себе їжу, а потім ненавидіти себе за слабохарактерність. Але що я можу вдіяти? Сказати, даруйте, мені не подобається ваша їжа, а вірніше як ви її приготували? Це означає, що відносини одразу будуть зіпсовані. Як бути?