Дмитро та Ганна повернулися з церкви з дочками-близнюками, Марією та Богданою, яким на той момент уже виповнилося сім років. Батьки намагалися не балувати своїх дівчаток матеріальними благами, бажаючи, щоб вони росли в kоханні та гармонії без відволікаючих предметів. На Благовіщення Пресвятої Богородиці вони завжди ходили до церкви разом із дочками. Цей день мав особливе значення у їхній сім’ї, оскільки у цей день відзначався день народ ження близнючок.
Марія була названа на честь святих, які носили це ім’я, а ім’я Богдана, як ми знаємо, означає Божий дар. До народ ження близнюків подружжя боролося з безпліддям, але їхня любов один до одного ставала тільки сильнішою з кожним днем. Ганна та Дмитро знали один одного з юності та одружилися у вісімнадцять років. Незважаючи на побоювання батьків, вони довели, що їхня любов народ жена бути довговічною. Якось Ганна зізналася двом жінкам, яких зустріла у поїзді, про свою нездатність мати дітей. Віра, молодша жінка, запропонувала ворожіння на картах, але Ольга, старша жінка, порадила відмовитися від цього.
Натомість Ольга запитала, чи релігійні Ганна та Дмитро і чи молилися вони колись про дитину. Ганна зізналася, що вони не хрещені та не ходять до церкви. Після цієї розмови Ганна та Дмитро вирішили піти до церкви і в результаті їхнього хрещення відбулося весілля. З того часу вони почали відвідувати богослужіння і молитися за дитину, і незабаром Ганна нарешті заваrітніла. Радісна пара дізналася, що чекає на близнюків, і коли вони наро дилися на Благовіщення Пресвятої Богородиці, це було схоже на диво. – Дімо, наша віра і молитви справді зробили диво, – у сльо зах сказала Ганна. – Так, і наша любов, дана Богом, пронесла нас через усі випробування, – погодився Дмитро. Разом вони знали, що їхня любов здатна витримати будь-яку бурю, яку може принести життя.
