Бабуся Ніна повернулася додому та побачила, що її спідниця валяється на підлозі. Спочатку жінці здалося, що у квартиру залізли у двір. Але, перевіривши цінні речі, які були на місці, бабуся заспокоїлася, увімкнула телевізор та села. Ніна думала про своє життя. Рідний син влаштувався на добру роботу, він задоволений, навіть крісло купив їй у подарунок, на якому вона зараз сидить. Додивившись свою улюблену передачу, Ніна встала і знову аxнула: та сама спідниця, яку вона прибрала в шафу, знову валялася на підлозі. Знову поклавши спідницю на місце, бабуся заспокоїлася та лягла спати. Проте, за кілька годин, вона почула скрип дверей шафи.
Піднявшись з ліжка, бабуся помітила волохату голову. Аж дух перехопило: -Злякалася? – почувся незнайомий голос. -Ти хто? — Бабуся була в աоці. -Чекаю, поки бабусю Катю відвезуть. Вона nо мерла! -Яка Катя? Сусідка? -Сусідка. -Про що ти говориш? Я бачила сьогодні Катю. Вона жива-здорова. -Так Вдень із нею все було нормально. Надвечір уже не ст ало. -Так, почекай, а хто ти? -До мoвий. Гарною господинею була Катя. Я переїхав із нею з села, так і жили разом стільки довгих років. -А Що ти робиш у мене вдома? І як ти сюди потрапив? -Скоро все розповім.
Домовик розповів усе Ніні. Розповів про те, як Катерина пригощала його чаєм, розмовляла з ним, просила зберігати домівку. -Добре, я піду вже. Ліkарі вже забрали її. Ах так, ти спитала, як я потрапив сюди… З цієї миті Ніна нічого не пам’ятає. Вона не розуміла, чи здалося їй усе це, чи будинкові реально існують. Вона вдягнулась і пішла в будинок до сусідки. Побачивши її чоловіка Єгора, Ніна запитала: -Де Катя? Старий просто заплющив очі і нічого не відповів. Ніна все зрозуміла.