У ті роки ми були ще дуже молодими, і нас було дуже важко назвати “жінками”. Але нас саме так і називали: у лікарнях так заведено. У палаті нас було 12 людей. Всі ми чекали народження дитини: ми “лежали на збереженні”. І була серед нас Настя – не дуже симпатична дівчина з величезним животом. Так, у всіх був живіт, усі були не у найкращому вигляді. Але Настя була особливо негарна, дуже повна і набрякла. Наша палата була на першому поверсі. Чоловіки приходили до своїх дружин і кілька хвилин розмовляли через підвіконня. Телефонів тоді не було, тож усі ми гадали та турбувалися: чи прийде наш чоловік сьогодні? Приходили не до всіх . Воно й зрозуміло: працювали, жили далеко… Багато хто з нас плакав через це ночами.
Але коли чоловіки приходили, то обов’язково виявляли свою любов та турботу. “Ти повечеряла? У тебе є чиста сорочка?” і т.і. До Насті ходив рудий маленький хлопчина в кепці. Кривоногий, і теж не дуже гарний. Але приходив щодня! Кожен день! Хлопець приносив із собою маленьку каструльку, замотану в ковдру. Там завжди була варена картопля досі тепла. Іноді траплявся суп із макаронів, але все одно теплий. Він міг приїжджати до Насті після роботи на заводі, коли час прийому відвідувачів уже минав. Але оскільки ми були на першому поверсі, побачення та передачі не припинялися. Хлопець мовчки передавав каструльку, а Настя їла. Вона і мене часто частувала: мій чоловік тоді служив. А потім він їхав: йому треба було їхати додому години 2-3.
У результаті ми благополучно народили, виписалися. І ось минуло 15 років. Зустріла я Настю на вулиці, випадково. Вона була вагітна: чекала на четверту дитину. Дивно, але вона перетворилася на гарну і доглянуту жінку, трохи повненьку – але прекрасну. Та й машина у неї була дорога та презентабельна. А за кермом сидів цей рудий хлопець – але вже солідний чоловік. Він залишився таким же негарним, прямо як та його алюмінієва пом’ята каструлька. Але ж у чоловіка головне аж ніяк не краса. Головне те, що всередині. Як у тій каструльці, де картопля завжди залишалася теплою, незважаючи на 2-3 години їзди до лікарні.
