Коли я наро дила, спочатку мені доводилося дуже непросто. Дочка постійно nлакала, не давала мені спати, а чоловіка, як на зло, не було поруч: він був у відрядженнях. Так ось, коли я одного разу повернулася додому з донькою з поліkлініки (тоді їй і місяця не було), нас вдома зустріли гості, а саме, молодший брат чоловіка, 18-річний Владик, який приїхав в наше місто вчитися, і його мама вирішила поселити його до нас. Мені було nрикро, що у мене ніхто нічого не питав, але я подумала, мовляв, не влаштовувати ж мені сkандал на порожньому місці, та й він до нас приїхав тимчасово… Знала б я тоді, що мене попереду чекає… Наступного дня о 7 ранку мене розбудив Владик. Дочка вставала тоді кожні 2 години, так що тоді мене чіпати взагалі не радилося. — Маш, я голодний, приготуй мені що-небудь, — почула я поруч зі своїм вухом.
– У морозилці є пельмені, в холодильнику-яйця, можеш собі омлет приготувати. Поряд з плитою є каша, — сказала я і вкрила голову ковдрою. — Я не вмію готувати. Давай, вставай! Від цих слів Влада я озвіріла. — Ну ка брись з моєї кімнати, — крикнула я, — стукати, чи що, не вчили? Влад пішов, а через півгодини повернувся. — Мама сказала, ти мене нагодуєш. Загалом, неслабо мені нер ви цей недоросль в той день пошарпав. Я ледве себе стримувала у виразах, але довго у мене не виходило. Я йому щоранку говорила: без стуку в мою кімнату не ходи, а він щоранку без стуку, без нічого відразу: «є що поїсти?». Одного разу я годувала дочку rрудьми, а Владик, як зазвичай, увійшов до кімнати, не попередивши, ще й стояв, дивився, як дочка насолоджується сніданком.
Ох, тоді мене понесло, та так, що мені відразу свекруха подзвонила: — Ось, як ти свою гостинність показуєш. Не очікувала я від тебе такого, Машенька! Вибачся перед сином, ти його обра зила. Тут я свекрусі нагадала всі витівки її молодшого сина: і як він по телефону з кимось мою дочку «личинкою» називав, і як щоранку будив мене, не стукаючи, і як спати не давав активніше моєї дочки… Вже наступного дня повернувся чоловік з відрядження, який вже знав про все – мати йому відразу все доповіла. На щастя, мій чоловік знав, яким наха бним часом може бути його брат. Ми з моїм улюбленим абияк передали Влада з рук на руки його матері, і могли, нарешті, насолоджуватися своїм вже повноцінним сімейним життям без сторонніх людей.