Раніше я не наважувався допомагати іншим через те, що в минулому мене використовували у своїх інтересах. Я став обережнішим у виборі тих, кому допомагаю, внаслідок чого коло друзів, які по-справжньому цінують мене, зменшилося. Наразі я працюю водієм автобуса, кінцевою зупинкою якого є автовокзал. Якось у автобус увійшов хлопець із занепокоєним виразом обличчя.
Він сів попереду і спитав: — Вибачте, що питаю, але чи не могли б ви підвезти мене безкоштовно? У мене вкрали гаманець, і мені треба встигнути додому на автобус. Я поцікавився, чи має він квиток, на що він відповів, що ні. Квиток коштував 98 гривень, і я дав йому 100 гривень. Хлопець подякував мені і записав номер моєї банківської картки, сказавши, що його мати переведе гроші, як тільки він приїде додому.
Пізніше того ж вечора я отримав 300 гривень на свою картку з позначкою «Дякую, що допомогли моєму синові». Було дуже приємно дізнатися, що в світі ще є щирі люди, і допомогти їм не важко. Я сподіваюся, що той, хто вкрав гаманець студента, буде покараний за свої дії, хоч і не перед судом, але перед своєю долею.
