В один день ми з мамою вирішили поїхати на дачу. Але все було не так просто, як ми планували. Прибувши на місце призначення, ми опинилися в ступорі.Будинок неможливо було дізнатися, творився жахливий хаос, не було меблів, інструментів, все було перевернуто вгору дном. Біля будинку ми побачили мого дядька, який завантажував усі наші речі у газель. Він увесь зблід від страху, коли помітив нас: не очікував побачити нас сьогодні.А його дружина застигла як стовп, але не розгубилася і почала кричати про те, що вони все життя трудяться на дачі.
Хоча насправді вони за цей час тут тільки відпочивали, шашлики смажили і засмагали. Сама тітка Іра стверджувала, що моя мама обдурила свого брата та забрала батьківську дачу собі. Але в них було укладено домовленість у тому, що дядько забирає собі машину, а мамі залишається дача. Коли дача стала маминою, ми тут багато чого змінили.Був побудований великий будинок, гарна альтанка у дворі та лазня. А меблі ми привозили з нашої квартири, коли робили ремонт, а також докуповували нові. Після цього мати викупила частину землі у сусідів. Зі сльозами на очах мама вимаrала повернути все на свої місця,
нагадуючи братові, що меблі були привезені з нашої квартири. Я викликала поліцію, трохи прикрасивши ситуацію, щоб вони приїхали якнайшвидше. Я почала заспокоювати маму, але коли справа дійшла до її квітів, вона не витримала і кинулася з кулаками на тітку Іру, а ми з дядьком Борей почали їх рознімати. Поліцейські приїхали та застали весь цей концерт. Нам справедливо повернули меблі та все інше, а на наших родичів оформили заяву. Не знаю, що буде далі, але завтра я йду на побачення з дуже гарним та молодим співробітником поліції, який учора приїхав на виклик…