Коли я ще був дитиною, мої батьки розлу чилися, і я залишився з батьком. Через деякий час він знайшов нову жінку — тітку Маргариту — і в них народилася дочка на ім’я Віра. З того дня мій тато став нехтувати мною і зосередив усю свою увагу на моїй молодшій сестрі. Через це ми з Вірою часто сва рилися, вона завжди домагалася свого, а мене зви нувачували у всіх бі дах. Коли я закінчив школу, рідна мати подарувала мені свою однокімнатну квартиру перед від’їздом до Канади.
Вона дотрималася обіцянки допомагати мені фінансово, і навіть зробила все можливе, щоб влаштувати мене на роботу в компанію її друга. Я багато працював, збирав гроші і зробив ремонт уже у своїй квартирі. Якось мій начальник запропонував мені нову роботу у філії нашої компанії в іншому місті. Я вже був готовий переїхати, коли до мене приїхав тато. Він запитав, чи можуть Віра та її чоловік залишитися у моїй квартирі, бо їм більше нема куди йти.
Я відмовився, знаючи, наскільки вони егrїстичні і хитрі, бо побоювався, що вони спробують відібрати в мене квартиру. Батько пішов розчарований, але мені було байдуже. Я довгий час ставив питання, чому мої батьки так охоче допомагали Вірі, яку вони завжди вважали золотою і невинною дитиною, і нехтували мною. Але це вже не мало сенсу, і я більше не хотів брати участь у їхніх сімейних стосунках.
