Можна сказати, що мені пощастило – в Італії я вийшла заміж, хоч приїхала на роботу. А пощастило мені тому, що мій нинішній чоловік дозволив забрати до себе не лише дочку від першого шлюбу, а й свою колишню свекруху. Здивовані? А причина наступна. Коли ми з чоловіком розлучилися, я попросила свекруху, щоб вона на якийсь час взяла до себе мою дочку, а я тим часом думала на кілька років поїхати на заробітки до Італії. Свекруха погодилася. Я поїхала за кордон. Колишній одружився вдруге, і переїхав жити до неї. А за рік вони кудись переїхали з нашої області.
Свекруха була засмучена, адже улюблений син залишив її напризволяще. З того часу єдиною її радістю стала моя дочка, до онуки вона ставилася дуже добре, тому я була спокійна на чужині – моя дитина була у надійних руках. У нас зі свекрухою навіть згодом стали тепліші стосунки, я їм передавала постійно і гроші, і посилки. В Італії мені пощастило, я вийшла заміж за італійця і народила ще одну дитину. Торік у березні я захотіла забрати старшу дочку до себе. Я й раніше не раз пропонувала їй переїхати до нас, але вона відмовлялася, говорила, що не може одну бабусю залишити.
Однак цього разу я наполягла, дочка погодилася, але з умовою – бабуся також поїде. Я спочатку була збентежена, розповіла про все чоловікові, а він каже – без проблем, нехай приїжджають обидві. Так ми прийняли в себе і дочку, і свекруху. Свекруха захотіла працювати, ми допомогли їй знайти роботу, тепер вона доглядає одну нашу сусідку, літню італійку, і заробляє непогані гроші. Усі мої знайомі впевнені, що до мене приїхала моя мати. А я не зізнаюся, що це свекруха. Свекруха каже, що додому повернеться не скоро, питає, чому я раніше не забирала її до себе?