Макс і Тома, дуже заможна пара, прийшли до дитбудинkу за дитиною. Маленький Антошка сам вибрав їх. Він підбіг до Макса і обійняв його за ноги. Чоловік підняв хлопчика на руки, подивився йому у очі і полюбив. Відразу і назавжди. – Беремо його, – сказав він дружині. – Але я хотіла дівчинку, – заперечила Тома. – Дівчинку потім, можливо! – наполяг на своєму Макс… Так Антошка придбав батька. Чому не сім’ю? А тому, що Тома не злюбила хлопчика.
Раз у раз намагалася чимось зачепити хлопчика, вічно сkаржилася на нього чоловікові. – Максіку, давай повернемо його назад, – завела якось розмову Тома. – Ні. Не знаю чому, але мені я полюбив його як рідного. Тебе мої почуття не цікавлять? – сказав чоловік. – Тоді вибирай: чи він, чи я! – Поставила уль тиматум дружина. – Я вже вибрав! Так Макс із Антошкою стали жити вдвох… Якось до них приїхав Сергій Максимович, батько Макса.
Дід із онуком сиділи у дворі котеджу, засмагали, хлюпалися в басейні. – А-ну, ну! Покажи мені, онуку, свої ніжки, — раптом стрепенувся дід. Розглянувши уважно ступні онука, Сергій Максимович покликав сина: – Максиме! Максиме! А-ну підійди до нас! – Тату, я на роботу поспішаю! – невдоволено висловився Макс. – Зачекає твоя робота. Дивись, у Антошки на ногах палець поруч із великим набагато довше, ніж решта. Такі відхилення я бачив лише у свого діда, свого батька, у себе та в тебе.
Розумієш про що я? Ти ніде не наш алів? Треба зробити тест на батьківство, – збуджено говорив Сергій Максимович. – Може, і нашалів, але мені ніхто нічого не говорив. Тату, може ти проведеш те ст, у мене часу в обріз… – Вітаю! Антон Максимович – твій рідний син! – Сказав дід, вручаючи Максу конверт з резyльтатами ана лізу. – Чyдеса! Отож я одразу до нього прикипів!