Я мати двох дорослих дітей, Макара та Соломії. Макару 30 років, а Соломії – 22 роки, і вона все ще живе зі мною. У нас було гармонійне життя, поки дружина Макара не почала створювати проблеми. Алла мені з самого початку не сподобалася, бо вона була хитра та завжди пхала всюди свій ніс. Після весілля вони жили у нас, але вона поводилася як гостя, ніколи не допомагала по господарству.
Коли я намагалася робити їй зауваження, вона звинувачувала мене у нав’язливості. У результаті вони з’їхали. Зараз вони живуть у маленькій кімнаті у квартирі батьків Алли, і вона постійно висуває претензії Макару, каже, що Соломія має з’їхати, що це нормально, коли чоловік приводить дружину до свого дому тощо. Але Соломія не збирається їхати, і я її підтримую. На мій день народження Макар з Аллою прийшли в гості з привітаннями, і в розмові вона запропонувала продати нашу велику квартиру та купити три однокімнатні квартири на всіх.
Я розлютилася і сказала, що квартиру ми ніколи не продамо, і що якщо вона хоче мати свій будинок, то нехай іде і працює. Вони пішли засмучені: Макар навіть погодився з нею. Я втратила спокійний сон через це, думаючи, чи має рацію Макар. Мій чоловік все життя багато працював за кордоном, і ми витратили багато грошей на весілля сина. Зараз ми відкладаємо гроші на майбутнє Соломії, а здоров’я мого чоловіка не настільки хороше, щоб він міг продовжувати працювати так само. Однак я, як і раніше, вважаю, що продаж нашої квартири – це не вирішення проблеми, і що Алла має почати працювати, якщо вона хоче жити краще.
