На другому курсі університету я закохалася та вийшла заміж за Дениса. Я заваrітніла, тому не було жодних альтернатив окрім весілля. Однак моя свекруха була категорично проти нашого шлюбу. Я не подобалася їй як невістка, бо мої батьки не мали ні грошей, ні зв’язків, ні зайвої квартири. Незважаючи на її вороже ставлення до мене, ми з Денисом таки пов’язали себе узами шлюбу.
Відтепер свекруха ставилася до мене як до служниці, і я мовчки виконувала її команди. Ми жили окремо, але оскільки ця квартира належала їй, вона часто відвідувала нас. Свекруха допомагала нам і матеріально, оскільки Денис ще навчався. Я була терпляча, бо знала, що перебуваю не у виграшному становищі. Але зрештою я не витримала і спробувала висловитися. Однак свекруха у відповідь нагадала, хто мене годує.
Так, ми не могли відмовитися від її подачок, тому що ледве зводили кінці з кінцями. Незважаючи на те, що Денис знав про мої напружені стосунки з його матір’ю, він не втручався у наші kонфлікти. Наш син ріс, а ми продовжували терпіти її поведінку. Але все змінилося, коли ми, нарешті, змогли досягти фінансового благополуччя та купити власну квартиру. Незабаром сталося так, що свекруха опинилась у ситуації, коли їй знадобилася наша допомога.
Пенсії їй не вистачало, щоб прогодувати себе. Я була не проти того, щоб мій чоловік давав їй гроші, хоча вона, як і раніше, недолюблювала мене і нашого сина. Коли вона попросила мене допомогти їй по господарству, я відмовилася і запропонувала найняти хатню робітницю. Я нагадала їй її слова – хто дає гроші, той і встановлює правила. Вона моментально зрозуміла, що більше не в тому положенні, щоби висувати вимоги. Так я нарешті помстилася їй і позбулася тягаря на своєму серці.