Богдан повертався зі школи додому. Він уже сто разів пошкодував, що не послухався маму. Вона казала йому, що на вулиці холодно, краще одягнути теплу кофту та пуховик. Але Богдан вирішив, що сьогодні буде краще у легкому пальто. Єдині думки хлопчика були пов’язані з гарячим чаєм та теплим ліжком. Так хотілося поспати після важких уроків у школі. Але тут хлопчик помітив бабусю, яка дивно лежала на лавці у парку. Чому вона лежить, адже скрізь сніг і так холодно на вулиці. Богдан спробував у неї спитати, чи все нормально. Але бабуся не відповідала, хоч у неї були розплющені очі.
Богдан злякався, він заходився своїми рукавичками гріти бабці руки. Вони були холодні, як лід. Потім він почав дзвонити татові, просити про допомогу. Тому що, поки хлопчик кричав, ніхто не звернув на нього увагу, не викликав швидку. Тато з машиною швидкої допомоги приїхали за 10 хвилин , бабусю забрали до ліkарні. Цілий вечір Богдан не знаходив собі місця, думав про бабусю. Тато пообіцяв, що завтра ввечері вони сходять до неї до ліkарні. Наступного дня у ліkарні похвалили Богдана.
Виявилося, що у бабусі трапився серцевий напад. Якби Богдан вчасно її не врятував, то було б пізно. Бабуся познайомилася з Богданом, почала nлакати та обіймати хлопчика. Виявилось, що вона раніше працювала вчителькою. Після того, що сталося, вона прийшла до директора школи, в якій навчається Богдан, почала хвалити хлопчика, її якраз взяли на роботу. І тепер вона викладає Богданові біологію. Вона завжди ставить хлопчика в приклад усьому класу, щоб більше дітей не було байдужим, адже це може врятувати чиєсь життя.