Історія ця дивна, і якби я не був свідком того, то не повірив би. Я їхав по роботі, у відрядження. З раннього ранку дружина була зайнята приготуваннями до мого від’їзду. Проводжали мене всією сім’єю. Нарешті, поїзд рушив. У купе нас було двоє. Ще спочатку мій попутник здався мені дивним. Ми розговорилися. Кожен розповів про себе, […]
Читать дальше
Сиділи ми з дочкою на кухні і плакали разом. У нас було спільне горе: нас обох кинули з різницею у кілька днів. Різниця була в одному: мене покинув чоловік, її – хлопець. Нас обох кинули дуже некрасиво. Дочці написали у Вконтакті, мені – СМС на телефон. У цих «чоловіків» не знайшлося сил сказати нам про […]
Читать дальше
Я ніколи не рвалася в шлюб. В інституті я була зайнята по горло навчанням і думала про кар’єру. Мені тоді вже було двадцять, але серйозних стосунків не було. Подруги косилися на мене з відвертим нерозумінням. З Володимиром ми познайомилися, коли я закінчила інститут, у мене вже була хороша робота. Ми швидко знайшли спільну мову і […]
Читать дальше
У мене є сестра. Ми з нею двійнята, але крім батьків та дня народження в один день нас не пов’язує нічого. Марина, так звати сестру, все життя все отримувала легко, за «гарні очі». Мені ж доводилося добувати все важко зі шкільних років. Я не була такою комунікабельною, не мала можливості швидко вбирати інформацію. Сестрі було […]
Читать дальше
Я пишаюся своїм сином . Він відмінний чоловік та людина. Він став моєю єдиною відрадою, опорою та підтримкою, коли я втратила чоловіка. Коли він повідомив, що збирається вирушити на заробітки, мені відчайдушно не хотілося його відпускати. Але я розумію, що він вже зовсім самостійна людина. — Ти дівчину свою залишиш тут? — Між нами все […]
Читать дальше
Малюк захоплено крутився навколо ялинки і оглядав її. На невисокій ялинці було зовсім мало іграшок, всього дві блискучі кулі. Марина віддала на них останні гроші. Чомусь, коли мама їх купувала, виглядала дуже сумною. Так зазвичай буває, коли малюк запитує про батька. Мати казала, що батько герой і пішов від них, щоб захищати батьківщину. Малюк вірив, […]
Читать дальше
— З’явився тут днями, думав ні її вже — розповідає про своє єдиному синові сімдесятилітня Ніна Олексіївна, — скільки я до цього йому дзвонила, скільки просила, щоб приїхав — відвідав, все дарма! Тому що я хворіла, два роки з ліжка встати не могла, і зараз ледве встаю — тільки до кухні дійти, та до вбиральні […]
Читать дальше
Надія поверталася з села. Гостювала у сестри. А коли поверталася додому, то рідня напаковали їй величезні сумки: три сумки кілограм по 12 і величезну валізу. Старенька відмовлялася, не хотіла брати, так рідні в поїзд занесли, сказали, нехай син зустріне. Коли приїхала на вокзал, чужі люди спустили важкі сумки. Син навіть не подзвонив. Надія, глянувши на […]
Читать дальше
Марія Іванівна тихо сиділа на лавці у дворі. -Мамі зовсім погано, — сказала Ніна чоловікові, дивлюся на бабусю з вікна. -Ну нічого, ще трохи лишилося, — заспокоював чоловік. Марія Іванівна все життя жила на селі. У неї був невеликий дерев’яний будиночок, курочки та теплиця. Вона вирощувала огірочки та продавала на базарі. Скромно, проте все своє. […]
Читать дальше
Сашко вирішив одружитися зі Свєтой. Дівчина була із багатодітної родини, працювала медсестрою у поліклініці. У вільний час вона сиділа з бабусями. Зарплата була невелика, тому одягалася Світлана дуже скромно. Сашко ж був із забезпеченої родини. Його дід був генералом, батько побудував свій бізнес, і Сашко мав свою справу. Всі родичі відмовляли Сашка одружитися зі Свєтой: […]
Читать дальше