Я знаю, що дуже багато мам можуть засудити, дуже багато молодих дівчат також не зрозуміють, але я хочу розповісти про те, що в мені за весь цей час накопичилося. Прикро, коли ти з дитиною зовсім одна, насилу платиш за її навчання, за харчування, намагаєшся зробити все, щоб усе було в нього добре, тому що він росте без батька. У нас дуже маленька квартира, лише 46 квадратних метрів. Якось мій син прийшов додому і сказав, що його дівчина житиме з нами, оскільки вона не може винаймати квартиру і він сам теж дуже хоче, щоб ми всі жили разом.
Чомусь він думав, що я буду дуже рада цьому, стрибатиму від щастя, але на жаль мені не вдалося порадіти, і я відразу зрозуміла, до чого це приведе. Спочатку я йому відмовляла, але потім подруги переконали мене і сказали, що я безсердечна мати, раз не дозволяю, щоб син жив із коханою дівчиною під моїм дахом. Насправді, я думаю, що якщо він вже такий дорослий, що хоче жити з дівчиною, то повинен винаймати квартиру, або брати в іпотеку і переїхати жити зі своєю дівчиною окремо.
Якщо чесно, вона непогана дівчинка, мені дуже сподобалася. Але після того, як вона переїхала до нас жити, наші стосунки зіпсувалися. Я не хотіла приходити додому, тому що в будинку постійно було безладдя. На кухні, де Таня готувала, була брудна плита, і чекала на мене гора брудного посуду. Про черги у ванній я взагалі мовчу. Я вирішила сказати синові, щоб вона з’їхала від нас, тому що я не хочу з нею жити. Я не знаю, як він відреагує, тому хотіла б почути вашу думку. Сказати синові чи почекати трохи?