– І чому ти мовчала? Навіщо ховала від мене таку правду? – кричав Орест. Він все ще не міг повірити, що його кохана Маша могла піти на таке. Оресту було вже 45 років, коли він зустрів Машу – молоду дівчину, яка щойно закінчила університет та прийшла на стажування. Вона одразу запала йому в душу. Її мила посмішка, сяючі очі, що іноді стріляють прямо в серце, не залишили його байдужим. Оресту подобалися такі дівчата: юні, енергійні, вродливі. Він не став тягти час і поступово завоював її увагу. Підвозив Машу до гуртожитку, купував каву під час обіду, допомагав зі службовими звітами.
Маша розуміла, що Орест – чудова партія. У нього були гроші, власна квартира, машина. Ну яка дівчина не мріє про такого чоловіка? Тому вже за місяць їхнього службового роману вона переїхала з гуртожитку до Ореста. Разом вони подорожували, відпочивали за кордоном, проводили весело та безтурботно час. Орест часто жартував, що Маша подарувала йому другу молодість. Минув рік, потім другий, але пропозиція руки та серця так і не прозвучала. А навіщо чекати? У них було все: квартира, машина, гроші, хороша робота. До того ж, Орест повністю забезпечував Машу.
– Витрачай свою зарплату на те, що хочеш, – казав він. – Косметика, шопінг, зустрічі з подругами, манікюр. Якось, наводячи лад у кабінеті, Орест випадково натрапив на папку з документами. – Договір купівлі-продажу квартири. Тернопіль, вулиця Лесі Українки, 80 квадратних метрів… Що за нісенітниця? Але сюрпризи на цьому не скінчилися. Він детально вивчив документи, перевірив усю інформацію. На останній сторінці він побачив підпис Маші – вона була покупцем. – Що це означає? Ти можеш пояснити, навіщо тобі ця квартира? – Послухай, любий. Я живу в тебе, як Попелюшка: готую, прибираю, купую продукти, підтримую порядок. Але хто я тобі? Дівчина?
Співмешканка? Безкоштовна домробітниця та куховарка? Я не хочу одного разу опинитися на вулиці, якщо ти раптом передумаєш. Мені потрібна подушка безпеки. – Значить, ти мені не довіряєш? – обурився Орест. – Ти сумніваєшся у наших відносинах? Того вечора вони довго сварилися. Марія хотіла одного – весілля, щоб їхні стосунки були офіційно оформлені. Але Орест, який вже пережив невдалий шлюб, не хотів знову ризикувати. Його влаштовував формат вільних стосунків. Таке ставлення Ореста насторожувало Машу. А раптом він її розлюбить? Зараз все гаразд, але ніхто не застрахований від змін. Вона з дитинства мріяла про білу сукню та велику родину, а Орест тільки знаходив нові відмовки. Її терпіння зникло. Марія вирішила купити квартиру як запасний варіант на випадок розлучення. Нехай її серце буде розбите, але вона залишиться з дахом над головою. Кого ви підтримуєте у цій ситуації? Чому? Чия точка зору ближча вам?