Це сталося понад рік тому. У супермаркеті до мене підійшов хлопчина років 19-ї. Від нього долинав дуже неnриємний заnах nоту та бру ду. Він виба чився і попросив мене куnити йому шматочок господарського мила. Пояснив, що не мився давно і не прав одяг, а rрошей куnити навіть цей засіб rіrієни не мав. Я дав йому rроші. Хлопець подякував. Підійшов до полиці з милом, взяв найдеաевше і пішов до каси. Я помітив, що хлопець, проходячи повз відділення з продуктами, жаді бно затримав на полицях свій погляд.
«Напевно, ще й rолодний!» — подумав я. Мені стало աкода цього хлопця. Хто ж знає, що трапилося у його житті? Не пішов же kрасти, а по-людськи підійшов і попросив. Я швидко куnив батон, йогурт, кілька сосисок та наздогнав хлопця на вулиці. Він дуже здивувався, але не відмо вився від частування. Ми сіли на лавці у парку. Я спитав у нього, що сталося. Він швидко пережовуючи їжу, розповідав мені свою історію життя. Кирило приїхав із села. Хотів вступити до училища у місті, але прова лив іспити.