Коротше кажучи, це історія про мене та мою подругу Елю. Так сталося, що півроку тому її покинув чоловік. Я всі ці півроку витягувала, як могла подруга із цього стану. Але останній місяць вона ніби не хотіла зі мною спілкуватися. Я навіть вирішила навідати її, може, щось трапилося в неї знову. Прийшла я до неї, не хочучи вона зустріла мене на порозі квартири. Проводила у вітальню теж із таким обличчям. Вона щось готувала, я вирішила зробити їй комплімент. -Ой, як смачно пахне. На гостей чекала? — Вона просто встала і побігла на кухні зі словами: горить!
Курка моя!» Поки вона була на кухні, мені зателефонував чоловік і сказав, що сьогодні трохи затримається на роботі. Ну я не заперечувала, останнім часом, це у нього норма стала. До речі, Еля вже як місяць не розповідала мені про особисте життя, до цього вона хоч сkаржилася на самоту. Зараз взагалі мовчить. Раптом для мене і, мабуть, для Елі, одразу після моєї телефонної розмови, її телефон задзвонив. Він якраз лежав поруч зі мною, та ще й екраном нагору. На екрані був один напис «Льошенька», так звали і мого чоловіка теж.
Що я, я рефлекторно підняла трубку, це був мій чоловік. Він сказав: «Елічко, я скоро буду! Я у гримзи вже відпросився!”. Ну я їм двом і показала гримзу. Подруга, що дружила зі мною зі школи, спала з моїм чоловіком. Я пішла від Елі, я навіть не бачила сенсу йти додому. Сказати, що я зас мутилася? Так звичайно! Але в той же час для мене це був ніби тягар відповідальності з плечей. Тепер цього ледаря, який до пуття не працював і заробляв коnійки і причому жив на мої rроші більше терпіти не доведеться. Ну, я вирішила подивитися, скільки він проживе з Елею. У підсумку – півроку, вона його вигнала, а він думав, я його зараз прийму. Послала його, тепер живу розкішним життям.
