Я була ваrітна і перед Великоднем лежала в ліkарні на збереженні. Моя палата була порожня кілька днів, поки до мене несподівано не поклали жінку на ім’я Тетяна, яка була непритомна. Наступного дня, коли вона прийшла до тями, ми потоваришували, і я дізналася, що вона теж ваrітна і незабаром має наро дити. Вона походила із сільської місцевості, була си ротою та доброю до всіх, незважаючи на те, що медсестри ігнорували її. Ми обмінялися телефонами та домовилися зустрітися після народження дітей.
Якось уночі Тетяна народила здорового хлопчика, але більше не прийшла до тями. Тієї ночі вона мені наснилася і сказала, що їй час йти від нас, але вона не може взяти з собою сина. Вона слізно просила мене подбати про нього і сказала, що в мене буде дочка, яка з ним порозуміється. Наступного дня я дізналася , що Тетяна поме рла, але не змогла з’ясувати, що трапилося з її сином.
Пізніше я народила доньку Мар’яну, а ми з чоловіком Артемом вирішили всиновити Тетяниного сина Богдана, зробивши зусилля, щоб знайти його. Після цього дня Тетяна кілька разів приходила до мене уві сні, попереджаючи про різні небезnеки. Якось вона сказала мені терміново відвезти Мар’яну до ліkаря, коли вона застудилася, і ми дивом уникли серйозної хво роби. Іншим разом вона порадила нам відкласти поїздку, і ми уникли великої автомобільної ава рії на маршруті, яким мали їхати. Богдан та Мар’яна виросли і вже живуть зі своїми сім’ями. Тетяну я ніколи не забуду.