Раніше я працювала в Римі протягом 15 років, далеко від моєї рідної країни, України. Замість того, щоб мені повернутись додому на зимові канікули, моя дочка Христина сама приїхала до мене в гості. Під час свого перебування вона стала свідком того, як я живу в Італії, і це дуже вплинуло на наші стосунки. Я почувала себе втраченою і не знала, що робити далі. П’ятнадцять років тому я поїхала з України у віці 40 років, коли моє життя з чоловіком Василем остаточно зжило себе. Христина тоді щойно вступила до університету і мріяла стати лікарем. Оскільки медична освіта була дорогою, я вирішила працювати за кордоном, щоб підтримати її освіту. Василь не заперечував мого рішення, тому що ми вже жили як чужі.
Ми навіть тижнями не розмовляли одне з одним. Я багато працювала, заробляла гроші і допомагала дочці з її освітою і роботою. Коли Христина вийшла заміж, я влаштувала їй шикарне весілля і ніколи ні в чому їй не відмовляла. Василь залишився в нашому домі і продовжував жити з Христиною та її чоловіком . Я не турбувалася про нього, тому що у нього було місце для проживання та робота. Згодом я познайомилася з Федеріко, вдівцем, який був старший за мене на 10 років. Ми стали жити разом, і я збирала гроші на оренду житла.
Я розповіла Федеріко про Василя, але нікому більше не розповідала про наші стосунки. Ми з Федеріко були щасливі, але все змінилося, коли на зимові канікули до нас приїхала Христина. Вона жила у нас з Федеріко квартирі, тож приховати від неї правду було неможливо. Я мала їй все розповісти і сподівалася, що вона зрозуміє мене. На жаль, Христина погано відреагувала на новину. Вона звинуватила мене у зраді її та багаторічній зраді батька. Я намагалася виправдатись, але вона не хотіла мене слухати. Христина швидко поїхала і повернулася додому з негативним ставленням до мене як до поганої матері. Федеріко спробував поговорити з нею, але шкоди вже було завдано. Я відчувала себе огидно після її відходу. Я думала, чи не треба було раніше сказати їй та Василю правду.