Усі дівчата були біля моїх ніг. Я був дуже красивим, веселим та впевненим у собі. Отже, першого ж дня після мого приїзду зі мною на вулиці зіткнулися дві випускниці. Катерина та Вікторія були досить симпатичними дівчатами, але мене цікавила лише Катя. Тоді мені досить було подивитись на дівчину, щоб закохатися. Вони переїхали до цього села зі своєю сім’єю лише кілька років тому. На той час це була новина номер один, адже ніхто не вірив, що можна переїхати з міста до якогось глухого села. Загалом дівчина мені сподобалася, але я не міг їй розповісти про свої почуття. Я просто дивився на неї весь час і не робив жодних дій. Ніколи б не подумав, що буду такий нерішучий у стосунках.
Через це я сердився на себе. Якось, наприкінці літа, ми святкували Івана Купала у селі. Місцеві жителі дуже шанували цей день. Отже, всі зібралися біля озера, чоловіки випили, а потім побігли на танці. Віка весь вечір не зводила з мене очей, постійно привертаючи мою увагу якимись безглуздими фразами. А вранці я прокинулася на сіні з Вікторією. Я не міг повірити своїм очам, і навіщо я стільки випив, щоб опинитися тут із цією дівчиною?! Ще не дійшовши до будинку, на порозі з’явилася мама Вікі , вона кричала, що я маю одружитися з її дочкою. Мої батьки тільки вислухали подробиці і були у жа ху. Я сказав мамі, що люблю тільки Катю, але хіба тоді хтось прийняв до уваги мої слова? Про кохання треба було думати раніше. Так я одружився з Вікторією, а Катерина потай плакала через це. Вона думала, що я соромлюся її, хоч сама і любила мене, а тут таке…
Катя вирішила восени поїхати до тітки у місто, адже вона вже закінчила школу, у неї тут нічого не лишилося. Більше про неї в селі нічого не було чути, тільки якось сказали, що Катя вийшла заміж та й усе. У мене було погане життя. Таку сувору та незадоволену дружину ще треба знайти. Хоч би що я робив — все було неправильно, чого б я не сказав — їй не сподобалося. Так ми прожили кілька років, народилися діти, і я все терпів… Якось моєму терпінню прийшов кінець. Після чергового скандалу я взяв свої речі та поїхав до мами. Зараз я навіть не думаю про те, щоб повернутися до Віки. Якщо потрібно – я заплачу аліменти, але жити з мамою дітей не можу!