Ми з Оксаною познайомилися, коли складали вступні іспити. Вона мені відразу сподобалася, але в мене не вистачило сміливості підійти до неї. На щастя, нас обох прийняли, і після посвяти першокурсників я нарешті поговорив із нею. Ми почали зустрічатися і врешті-решт вирішили одружитися на третьому курсі. Постало питання, де жити після весілля, а грошей на оренду власного житла у нас не було, тож ми тимчасово переїхали до мами.
Мама, яка завжди була добра до мене, раптом відвернулася від Оксани. Вона постійно вказувала на її недоліки та критикувала все, що вона робила. Я не міг просто стояти і дозволяти мамі так поводитися з Оксаною, тому я став проти неї: — Чому ти так звертаєшся з моєю дружиною? Що вона тобі зробила? — Запитав я після чергової сварки. — Ти не розумієш, ця тварюка тобою маніпулює. Я просто намагаюся навчити її бути тобі доброю дружиною, – відповіла мама. Далі стало лише гірше, мама доводила Оксану до сліз та закочувала істерики.
Одного разу я не витримав і сказав Оксані, що ми їдемо. Ми тоді знайшли приміщення в оренду за нормальну ціну, перевелися на заочну форму навчання та почали працювати. Хоча нам було важко фінансово, ми були щасливі жити незалежно. Згодом ми навіть змогли накопичити достатньо грошей на перший внесок за власну квартиру. Мама іноді дзвонила мені, намагаючись викликати в мене почуття провини, але я знав, що зробив правильний вибір для себе та Оксани.