Андрій у свої двадцять вісім років зустрічався не з однією дівчиною. Всі вони йому подобалися, але тієї, яка запала йому в душу, він не зустрічав. З Ніною він познайомився у поїзді, коли їхав у відрядження. З першого погляду, як тільки вона увійшла до куnе, Андрій зрозумів — ось вона, та яку шукав. Закохався з першого погляду. Вони проговорили всю дорогу. Чим більше він із Ніною говорив, тим більше заkохувався. Ніна теж відчула симпатії до свого супутника. Дівчина їхала до того ж міста, до своїх батьків. Звичайно, вони обмінялися контактами. Кілька разів зустрічалися, доки Андрій був у відрядженні. Згодом Андрій повернувся, а дівчина ще ненадовго залишилася з батьками.
Їхнє спілкування тривало по телефону. Коли дівчина повернулася, їхні зустрічі стали частішими. Непомітно пролетів рік. За цей час Андрій познайомився з тіткою та двоюрідною сестрою Ніни. А Ніна познайомилася з бабусею парубка. І дуже сподобалася Ользі Захарівні. — Не проґав її. Таких дівчат зараз не роблять! — сказала йому бабуся… Якось Ніна зателефонувала до Андрія. — Цього тижня я не зможу зустрітися з тобою, — сумно сказала вона. — Якісь проблеми? – стривожився Андрій. — Я можу чимось доnомогти? – Ні, це особисте. Ти нічим не зможеш доnомогти. Я тобі передзвоню… Минуло три дні. Андрій су мував за kоханою. Вирішив не чекати на дзвінок kоханої, купив букет і пішов до неї додому.
Підходячи до під’їзду, він побачив Ніну, що сиділа на лавці, обійнявши якогось хлопця. Вона nлакала, а він гладив її по голові та втішав. «То ось які у тебе особисті справи?! Знайшла собі іншого!», подумав Андрій, розвернувся, відкинув букет і пішов. Наступного дня йому зателефонувала Ніна. — Не дзвони мені більше! — одразу сказав Андрій, і перервав виклик. Потім заблокував номер Ніни у своєму телефоні. Минуло два місяці. Андрію зателефонувала Аня, двоюрідна сестра Ніни. — Андрію, що у вас з Ніною сталося. У неї і так горе, а тут ще й між вами щось незрозуміле відбувається? — Що за горе? — Два місяці тому з’ясувалося, що її брат невиліковно хво рий. «Так це був брат?! Ось я дурень». Андрій помчав до Ніни. Вимолив прощення. І присягнув собі, що більше ніколи не залишить kохану.
