Віра була дуже рада, бо нещодавно отримала у подарунок двокімнатну квартиру. Це їй тато купив. Тато у неї був дуже заможним, але балувати Віру не звик. Тому вона й виросла самостійною та розумною, а не багатою фіфою, як у більшості багатих людей. Тато не хотів дарувати квартиру просто так. Подарував він її на закінчення університету. У Віри був наречений Олег, якого вона вже познайомила з батьками, він їм дуже сподобався. А ось він тягнув час, щоб не знайомити зі своїми. Віра вже нервувала з цього приводу і наполягала на знайомстві. — Просто в мене норовлива мама. Вона любить усім вказувати. Тато завжди їй тільки підтакував і з усім погоджувався.
Не міг я більше цього терпіти і винайняв тобі квартиру, щоб жити окремо. Але вона й тоді хотіла мені вказувати. Я не дозволив. Я не знаю, як вона сприйме це знайомство. Але все-таки він їх покликав у гості до квартири Віри. Вони зайшли, познайомилися, і буквально за десять хвилин мама Олега запропонувала Вірі переїхати до однокімнатної квартири її дочки, а вона переїде до цієї двокімнатної, бо в неї діти, а в однокімнатній квартирі їм уже тісно. Віра дуже здивувалася і навіть не знала, що сказати. Але син зробив їй зауваження щодо цього висловлювання. А батько Віри досить грубо сказав, що цю квартиру купував він і подарував своїй дочці. А вона може подарувати квартиру своїй дочці, якщо так за неї переживає.
А це будинок Віри, і тільки вона вирішує. — Я, як її батько, можу їй порадити, якщо вона попросить, але вирішувати за неї я не можу. Він одразу поставив на місце цю зухвалу жінку, і вона весь вечір сиділа незадоволена, а батько та син дуже потоваришували з батьком Віри. Вони мали багато спільного. І їм теж набридли всі ці зауваження та взагалі такий характер цієї жінки. Вечір пройшов добре, Віра стала нареченою, і дуже скоро всі готувалися до весілля.