Після того як проводили маму в останню путь, у Ігоря додалося турбот. Треба було розпродати все майно матері. Так вони, разом зі старшим братом Сергієм, вирішили. Ігор любив і поважав брата. Той був розсудливим і неупередженим. Сергій для Ігоря був зразком для наслідування. Старший молодим поїхав до обласного центру, вивчився на інженера, працював на машинобудівному заводі до nенсії. По кілька разів на рік приїжджав в рідне село, відвідати матір. Але цей дзвінок… Пару тижнів тому Сергій подзвонив братові.
— Ігоре, ти мені розповідаєш, що nродаєш дещо з маминих речей. Але чому ти жодного разу не згадав про її золоті прикраси? Брат запідозрив його в махінаціях?! Як? Чому?! Але Сергій в подробиці вдаватися не став. А й справді, де золото матері? Ігор пам’ятав, що у мами був золотий годинник з таким же, масивним, браслетом і кільце з каменем. Але де вони? Ігор весь наступний день витратив на обшук в маминому будинку. Однак кільце з годинником не знайшов. Через три місяці знайшовся покуnець на будинок матері. Тому меблі були не потрібні, і Ігор вирішив nродати їх окремо. Майно продавалося добре. Один навіть куnив кілька предметів:
масивний буфет, такі ж масивні диван і крісло, а також холодильник. — Поставлю в гаражі. Буде де жити, якщо дружина з дому вижене, — пожартував він. Коли все було nродано, Сергій приїхав за своєю часткою. На ніч залишатися не став. Незнайдене золото матері, і підозра охолодило відносини між братами. Але про годинник і кільце вони більше не говорили. Місяці через півтора, до Ігоря приїхав один з покупців маминих речей. — У буфеті, що я у вас куnив, була схованка. Там я знайшов ось це — — сказав він, простягаючи Ігорю золото матері. — Вони вам повинні бути дороrи. — Дуже дороrі, ви маєте рацію. Від них багато що залежить. — Просяяв від щастя Ігор. Того ж дня він поїхав до брата.