Моя дружина змалку жила з бабусею: вона замінила їй батька і матір. Жили вони скромно, але виховала вона чудову дівчину, в яку я закохався з першого погляду. Оскільки бабуся була у віці, ми вирішили жити у неї. За літо відремонтували їй будиночок, поновили меблі. Переробили планування так, щоб у нас із дружиною була наша окрема кімната, а у баби Клари – своя. Була вона в захваті від цього. Я як справжній чоловік дбав про свою сім’ю та приймав бабусю як свою рідну. Після нашого весілля вони вже нічого не потребували, і я балував їх, як тільки міг.
У рік двічі відправляв бабусю до санаторію на 2 тижні, ми з дружиною летіли на мою кожну відпустку на море. І ось одного разу я повертаюся з роботи додому, і бачу, як якийсь чоловік намагається відкрити нашу хвіртку. Я підбіг і сказав, щоби він відійшов. Каже, мовляв, тут мешкав, це його будинок. Я попросив його почекати у дверей. Зайшов і попросив бабусю вийти подивитися на нього, чи вона знає його. Коли вона вийшла у двір і побачила чоловіка, що стояв там, обличчя її охололо, міміка стала грізною, і вона запитала його з величезною ненавистю:
-Чого тобі треба? — Бабуся, впусти мене назад, я скучив, і ось повернувся. Хочу жити у своїй сім’ї. Знайду роботу і робитиму всю чоловічу роботу по дому. -Іди геть! Треба було 20 років тому думати. Тобі тут не місце і забудь дорогу сюди! А чоловік, дякувати Богу, у нас вдома є. А ти, погань, йди геть. Коли я зайшов додому, моя дружина плакала гіркими сльозами. Я обійняв її і заспокоював. Виявилося, це був її батько, який 20 років тому поїхав, нібито на заробітки і після цього не з’являвся. А її мати спилася давно – ту теж вигнали.