Коли мій колишній наречений Андрій вирішив розірвати наші стосунки, то це був справжній удар для мене. Ми разом планували майбутнє, мріяли про дітей, але все змінилося в один момент. Я дізналася, що його мати, Катерина Ігорівна, вже знайшла йому іншу наречену – мою подругу Віку, яка давно намагалася його завоювати, активно потоваришувавши з моєю свекрухою.
П’ять років я намагалася догодити Катерині Ігорівні, терпіла її втручання у наше життя, оскільки вона регулярно приходила до нас, готувала та прибирала, ніби я була гостем у власному домі. Андрій не заступався за мене, і ми так і не побралися через небажання його матері прийняти мене. Розрив був болючим. Коли я побачила фотографії їхнього пишного весілля, це майже довело мене до непритомності.
Але справжнє визволення прийшло несподівано. Якось мені випадково зателефонувала Катерина Ігорівна, і я почула її розмову з Вікою, сповнену уїдливості та невдоволення. Вони говорили таке одне одному, що я зрозуміла: мені пощастило уникнути цієї долі. Цей дзвінок допоміг мені усвідомити, що я виграла, не вийшовши заміж. Тепер мені 30, і я вірю, що зустріну справжнє кохання, яке цінуватиме мене такою, якою я є.