Подзвонила сестра. – Завтра, до шостої, до тебе зайде наречений. Толик каже – чудовий хлопець. Звати Сергієм. І не дякуй, вин на будеш, – затараторили та й скинула виклик. Інна спробувала зателефонувати назад, сказати, що їй наречений не потрібен, щоб перестала її сватати… Але сестра, напевно, вимкнула телефон, бо у відповідь тільки чула: “Абонент недоступний”… Наступного дня Інна вирішила, що піде ввечері до сусідки, тітки Марії, і нехай кандидат у чоловіки вирушає назад. Але потім, подумавши, вирішила, що Сергій ні в чому не винен, щоби так з ним вчинити. Тому надвечір відправила дітей до тітки Марії, а сама стала накривати на стіл…
У двері постукали. Інна пішла відчиняти. На порозі стояв високий, стрункий чоловік. “Вже неnогано”, подумала Інна і сказала: – Проходьте, Сергію, – на що чоловік здивовано підняв брови. – Мийте руки і сідайте за стіл. Гість покірно все виповнив. Коли чоловік сів за стіл, Інна поклала йому в тарілку голубців. Наклала з верхом. – Дякую, але навіщо так багато? – зніяковів він. – Ну, вечір, ви напевно з роботи, зголодніли, – спокійно відповіла Інна. – З ранку макової росинки в роті не було, – сказав чоловік і почав їсти. Інна налила чарку біленької.
Підсунула до нього. – Дякую, не вживаю. – Чому так? – Непереносимість у мене до цього продукту. – Сергію, а діти у вас є? – На жаль, ні. – А маю, їх троє. Вони зараз у тітки Марії, сусідки. – До речі, про тітку Марії. Ви не скажете, де її будинок. Я її син, приїхав до неї вперше. Адже вона нещодавно тут будинок куnила. – То це не про вас говорила Віка? – Не знаю таку. Ви, напевно, чекали іншого, а заявився я. Але ви не дали мені слова сказати, одразу посадили за стіл. А я був такий голодний… Винний монолог Сергія перервав веселий сміх Інни.
– Тітка Марія живе через два будинки, ви їжте, їжте. Не поспішайте. Я вас до неї проведу потім… Засватаний сестрою наречений так і не з’явився, заблукав, чи що… – Невістка все забрала у сина. І квартиру, і гроші, – розповіла Інні сусідка. – Ось і приїхав до мене. “Переконтуюся пару місяців, потім знову поїду в місто. Влаштовуватися”, сказав мені Сергій… За два місяці Сергій відмовився повертатися до міста. Навіщо, як і мама, і Інна тут? Знайшов роботу. А ще за два місяці Інна з Сергієм стали жити разом…