На Святвечір прийшла до мене сестра. Знала, що я приїхала з Італії, тож хотіла позичити у мене 500 євро. Я відмовила, зробила це з багатьох причин. Вона образилася, мабуть, але це не мої турботи. Щороку на Різдво я приїжджаю додому на два-три тижні, а потім повертаюся на роботу до Італії. На заробітках я вже дев’ять років. Мені 66 років, а моїй сестрі 69. Вона два роки тому повернулася із заробітків із Іспанії, де була 22 роки. У це важко повірити, але за весь цей час сестра нічого не досягла, навіть квартиру собі не купила! Спочатку я вірила у те, що вона розповідала.
Леся казала, що за кордоном все дуже дорого, тільки на життя вистачає. Але коли я сама поїхала і спробувала життя за кордоном, то зроз уміла, що все зовсім не так, як роз повідає сестра! Я якось примудрилася квартиру купити за 4 роки! І не вторичку, а нову, двокімнатну, у новобудові. Це житло я своїй доньці подарувала, а тепер собі на квартиру збираю. Думаю ще рік-два, і я зможу купити житло і для себе. Не думаю, що в Іспанії життя дорожче, ніж в Італії. Я працюю на кількох роботах, отримую щомісяця приблизно 900 євро. Якщо грошима не роз кидатися і накопичувати, то можна суттєво покращити і своє фінансове становище, і дітям допомогти. У моєї сестри є єдиний син.
Так для нього вона хотіла позичити гроші, каже, що має тимчасові фінансові труднощі. Тимчасові? Скільки знаю свого племінника, він ніде не працював. Двічі був одружений, у кожному шлюбі має дитину. Роз лучений зараз, живе з мамою у їхній старій квартирі. Запитую сестру, як вона віддаватиме борг? Вона відповіла, що син піде на роботу та віддасть. Ось уже ні! Я знаю свого племінника, від нього грошей не дочекаєшся. Тому я прямо сказала сестрі, що грошей я їй не дам – ні зараз, ні згодом. Вона теж заробляла, і в мене теж неодноразово були фінансові труднощі, але в неї я ніколи нічого не просила. Я думаю, що бути на заробітках 22 роки і нічого не заробити – це треба постаратися! Хто хоче, той заробить і на квартиру, і будинок, машину! Хіба не так? Хіба я не права?