— Ну як же, дочко, не треба? — ляkалася мати. — Куди відкладати, чого чекати ще? Сукню куnили!
— Краще зайвий раз нехай вийде заміж, чому не вийде ні разу! — п’ятнадцять років тому говорила Світланина мати, Марина Борисівна, старанно готуючись до весілля дочки. Наречений, чесно кажучи, був зовсім поганенький: такий собі хлопець-друзяка, любив погуляти і випити. «Явно не для сімейного життя!» — зі знанням справи шепотілися Світланиних подружки. Але іншого у неї … Read more