Юля приїхала в гості до батька. Жив він у брата з дружиною. – А пам’ятаєш, тату, діжка у нас була така стара в селі, у ній рибку ще тримали? – раптом запитала Юля. – Пам’ятаю, дочко, пам’ятаю.

-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглчдати важко стало, – сказав дід Петро. Старий приїхав до сина пізно ввечері на серйозну розмову. Усі сиділи у вітальні. Батько сів на диван, навпроти сина з невісткою, довго збирався з думками, щоб розпочати розмову. -Петро Васильович, кажуть, що стареньких не можна […]

Читать дальше

Алла зайшла на кухню з важкими пакетами продуктів. У мийці височіла гора посуду, стіл не прибраний ще зі сніданку… Було зрозуміло, що Катя, дочка Алли, знову нічого не робила. Всі домашні справи і виховання дітей вона зіпхнула матері. Алла почала наводити лад на кухні і готувати вечерю. Невдовзі прийшла й Катя. – Мамо, знаєш, що ми подумали.

Алла Вікторівна задумливо ходила по великому магазину. Перед собою вона котила візок майже повністю заповнений продуктами. Погляд Алли Вікторівни зупинився на полиці із зефіром, і раптом її втомлене обличчя осяяла посмішка. Згадався Степан, сусід по дачі, який, коли вона приїжджала на дачу, завжди пригощав її зефіром у шоколаді.Чому він вирішив, що Алла любить зефір незрозуміло, […]

Читать дальше

Денис одразу пішов на кухню. – А у нас що, нічого немає на вечерю? – гукнув чоловік. – У холодильнику суп і запіканка. Я сьогодні вранці приготувала. Мабуть ти погано дивився, – сказала Жанна зайшовши на кухню. Жінка відкрила холодильник і застигла – ні супу, ні запіканки не було. – Але хто ж це міг зробити?

– Знову твоя мама приходила, поки ми були на роботі, – повідомила Жанна чоловікові. – Викинула мій суп та запіканку. Так що на вечерю овочевий суп та морквяні котлети, приготовлені твоєю матір’ю. – Мабуть, суп і запіканка були не свіжі, як того разу, – припустив Денис, вішаючи куртку в шафу. З того часу, як Денис […]

Читать дальше

Вітя прийшов додому, зайшов на кухню. Раптом він побачив маму всю в сльозах. – Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? – запитав Вітя. Жінка мовчала. – Бабуся? А ти, що тут робиш? – здивувався хлопчик, коли на кухню зайшла бабуся. – А я тобі казала, Люба, казала, що цим все закінчиться ….

-Мамо, що сталося? Чому ти плачеш? Бабуся? А ти чому тут, а не на дачі? Що сталося? – занепокоївся Вітя, побачивши маму та бабусю на кухні. Мама плакала, бабуся сиділа і дивилася на дочку, Віті ніхто нічого не говорив. -А я тобі, Люба казала, казала що він негідник, а ти не вірила, на цілих шістнадцять […]

Читать дальше

Тоня прийшла на могилку чоловіка, трохи прибрала, прополола бур’ян. – Ось, Юра, прийшла я, – тихо говорила Тоня. – Я собі гарну діляночку прикупила, поряд з тобою. Жінка розмовляла з чоловіком, ніби він досі поряд. – Юра, я тут подумала, може верстат твій та інструменти продати комусь, – продовжувала свій монолог жінка. Раптом

Антоніна відчинила стару шафу і дістала сорочку. – Тоня, ти що, не роздала Юрині речі? – запитала сусідка Галя. – Щось роздала, а от цю сорочку шкода. Юрко її хотів на мій ювілей надіти. Не дотягнув півроку… – сказала Антоніна і заплакала. – Ну, не можна так, Тоня. Треба далі жити. Що ж ти себе […]

Читать дальше

Зіна розлучилася з чоловіком, а через пʼять років його раптово не стало. Жінка зібралася і вирішила прийти на поминки. Колишня свекруха зустріла її на порозі. – Ой, а хто це тут у нас такий зʼявився?! – почала вона єлейним голоском. – Що, сваритися і сміятися прийшла?! Це все ти винна, що

Зіна отримала листа від колишньої свекрухи. -Я вже й забула про її існування, – подумала Зіна. Листа читати було ніколи, тому вона поклала його в сумку і поспішила у своїх справах. З першим чоловіком Зіна прожила чотири роки, народила сина і подала на розлучення. Потім кілька років запитувала себе: -Де ж були мої очі? Навіщо […]

Читать дальше

Перед весіллям я сказала Льоши, що якщо зрадить, я kину його того ж дня. Але насправді, дізнавшись про зpа ду, я зро била зворотне

Коли я була ще дуже юною, мріяла про той день, коли зустріну любов свого життя, ми будемо вірні один одному, дбатимемо і підтримуватимемо у всьому. Мені було 22, коли я вийшла заміж за Льошу. Просто перед весіллям я сказала чоловікові, що якщо дізнаюся про його зра ду — розс тануся з ним того ж дня. […]

Читать дальше

На застілля хтось із гостей почав кричати: «Гірkо!». Ми встали, щоб поцілуватися, але у Васі… Його виp вало на мою сукню.

Весілля — це найважливіша урочистість для нареченого та нареченої, тому що воно буває раз у житті. Для нареченої у цей день важливий її вигляд: сукня, зачіска та макіяж. Я готувалася до весілля місяць, а нареченого чекала всі два. Вася був у армії, ми спілкувалися листуванням. В одному з листів він написав: «Скоро приїду, готуйся. Тобі […]

Читать дальше

Невістка з онуком не хотіли засмучувати хвоpу бабусю, і лише тому приховали від неї, що син її заrинув. А перед см еpтю бабуся вручила листа kоханому онукові, прочитавши його, онук не зміг стримати сль ози

Соня дуже хотіла виїхати з загубленого села, тому що тут не було жодних шансів для хорошого майбутнього сім’ї.Вона щодня просила дітей про це. Її син і невістка були не проти. Але вона сама нікуди переїжджати не планувала, бо була вже старою. Але дуже переживала за онука: його вона дуже любила. Він весь час отримував любов […]

Читать дальше