Одного разу мій син помітив на вулиці бабусю, яка не могла знайти свій будинок. Навряд чи хтось може уявити собі, чим обернулася ця історія

ВСЕ ОСТАЛЬНОЕ

Ця історія трапилася кілька років тому. Наш син Андрій, якого ми з дитинства вчили завжди і за будь-яких обставин бути добрим і залишатися людяним, потрапив в цікаву ситуацію. Андрій тоді навчався в університеті, і на обід ходив в недорогу їдальню неподалік від навчального закладу. І, одного разу, йдучи звичним маршрутом на обід, наш син побачив літню жінку, бабусю. Вона дуже дивно поводилася, мала стурбований вигляд і ходила з боку в бік. Андрій відразу підійшов до неї і запитав, чи потрібна їй допомога: — Бабуся, з вами все добре? Що у вас сталося, може вам чимось допомогти? — сказав він розгублено. Літня жінка глянула на нього і каже: — Я, напевно, загубилася. Син сказав мені чекати його біля будинку, я вирішила прогулятися і тепер не можу зрозуміти де я. — А де знаходиться ваш будинок? — вирішив допомогти Андрій. — Нічого не знаю, пам’ятаю — він великий і червоний, високий такий … Наш син приблизно уявляв собі, про який будинок говорить ця жінка.

Він пообіцяв, що допоможе їй, і повів її в бік елітних будинків з червоної цегли, яких в місті було небагато. Вже на підході до потрібного кварталу, Андрій зрозумів, що не помилився. У дворі творилася метушня: багато поліцейських машин — і розгублений чоловік в центрі цього дійства. — Шукайте мою матір! Перекрийте дороги, зробіть все, щоб через годину вона була вдома! Коли Андрій увійшов у двір, він покликав чоловіка: — Ви не цю бабусю шукайте? Чоловік всіх сил помчав у бік нашого сина і бабусі, одразу став дякувати Андрія, мало не зі сльозами на очах. — Спасибі тобі велике. У мене мама старенька вже; навіть не уявляю, що могло б статися, якби ти не знайшов її … На знак подяки чоловік покликав нашого сина працювати до нього в фірму. Андрій — хлопець тямущий, і вже через півроку добре піднявся по службі і зайняв посаду великого начальника. Зараз Андрій дуже добре заробляє: син тієї бабусі зробив його своїм заступником. Так доля віддячила мого сина за його доброту і чуйне серце.

Leave a Reply