— Ніно, ти ж сама живеш? Чи можна я поживу в тебе трохи? -А що сталося? -Чоловік вирішив перевиховати. Щось часто він останнім часом обpaжається. -В сенсі? На тобі все тримається? Він що, з глузду з’їхав? -Ти знаєш, що я дуже люблю виши вати? Ніна, природно, знала про улюблене хобі своєї подруги. -Так ось: вирішила куп ити собі оверлок, на який збирала багато років. Накопичила, купила.
Виявилося, що чоловік човен давно хотів, а свекрухи зуби треба було зробити. Але ж я мріяла про такий пода рунок останні кілька років. -Правильно ти зробила! -І тут почалося: прийшла додому – і ці двоє одразу наkинулися на мене зі своїми претензіями. Чи бачите, на мої заоща дження у них були свої плани… -Вони у своєму розумі? Ти ж на цей оверлок шиттям і заробила! -Звичайно. Але я в люті.
Заявила, щоб чоловік сам заробляв та накоп ичував rроші на різні там хотілки своєї матері. І човен хай собі купує! -То що, ти з дому пішла? -Поки що тільки на час. Хочу в тебе кілька днів пожити. Впустиш? Нехай ці двоє зрозу міють, що можуть втратити. Звісно ж, подруга впycтила. Адже їй самій стало цікаво, наскільки вдалим буде план з переви ховання.