Ми з чоловіком зняли собі однушку після весілля і стали жити в ній на своє задоволення. Ми могли посередині ночі вийти погуляти, робили, що хотіли, не звертаючи ні на кого уваги. Їсти вдома ми не любили, тому або замовляли додому, або вечеряли у кафе. Так виходило і дешевше, і менше часу втрачали на вечерю. Все нас влаштовувало. У вихідні ми робили разом прибирання. Часто веселилися із друзями до 3 години ночі. У нас не було турбот і ոроблем, ми просто насолоджувалися нашою свободою та нашим життям. І ось одного разу до нас приїхала свекруха — і тут вільному житті прийшов кінець.
Свекруха відразу полізла в холодильник, але виявила там тільки палицю ковбаси та десяток яєць. -А Де перше, що ви взагалі їсте, що ти збираєшся готувати? -Не їмо ми перше і я не готую. Ось у нас біля будинку кафе є. — Ти що хочеш сказати, що мій син, живучи з тобою, не їсть перше? Кожен чоловік має їсти суп, інакше ти не господиня! Тут свекруха вибігла надвір, а коли повернулася, то почала розкладати овочі та вчити мене варити супи. І тут я все, на її думку, робила не так. Не так чищу картоплю, не тонко ріжу м’ясо, неправильно солю. Але надвечір нещасний суп був готовий. Чоловік поїв його, а потім обурився: -Ну і навіщо ти стільки години витрачала на цей суп? -Твоя мама сказала.
-Ну і що … я ці супи з дитинства ненавиджу, більше не готуй. Тільки я позбувся їх, вона ще й тебе змусила їх варити. Я була рада, що чоловік був на моєму боці. Через тиждень свекруха знову прийшла, але вже принесла швабру та щітки. Стала вчити мене чистити ванну, унітаз, раковину. Я розумію, що вона хоче, як краще, але ця опіка починає дратувати. Чоловік намагався поговорити з нею, щоб вона не лізла у наше життя. Але свекруха, навпаки, вирішила ще більше роздавати свої поради, а потім взагалі залишилася жити з нами. Одного вечора ми просто не відчинили їй двері. Вона стукала-стукотіла, а потім образилася і пішла. А пішла вона в сім’ю сестри чоловіка: тепер їх буде вчити життя.