Для моєї свекрухи існує тільки одна людина, заради якої вона готова зробити все-це її син і мій чоловік Валера. Вона все завжди робить за нього, гудзик пришиє, сорочечку випере і погладить, черевички почистить. Для мене було просто дикістю, що за дорослим чоловіком все робить мама. Коли ми з Валерою стали жити разом, то я відразу йому сказала, що няньчитися з ним як його мама не буду. Якщо потрібна тобі сорочка, то я-то випрасую, але тільки нехай змінює і вибирає сам, я не збираюся за ним бігати, як за маленьким. Але свекруха стала чіплятися до будь-якої дрібниці.
То Валера прийшов до неї в гості, і від нього не пахло парфумами – я винна. Тому що не встежила, що у чоловіка парфум закінчився, не побігла купувати новий. Все погіршилося з народженням дитини, а потім другої. Діти неспокійні, вони у мене забирають весь вільний час. Хоч я одна стежу за будинkом, у нас є робот-пилосос, пральна машинка і посудомийна. Але все одно, вільного часу у мене практично не буває. Тим більше з того моменту, як старша дочка пішла в садок, то стала звідти приносити додому заразу. Молодша дитина від неї заразилася, поки лікkвала одного, то захворів другий і так по колу. Я з розуму сходила, поки виліkувала їх, себе і чоловіка. А потім стала помічати, що чоловік став повторювати слова моєї свекрухи.
Щось ти мало мені уваги приділяєш. – У мене на руках двоє дітей, якщо ти думаєш, що я весь день нічого не роблю, то помиляєшся. – Просто, розумієш, раніше ти кожні вихідні щось смачне для мене пекла, а зараз нічого не робиш… У мене після цього всі нерви здали. Я накричала на Валеру, розповіла йому про те, як втомилася за весь день з дітьми, з його мамою і докорами. Так ще під кінець він приходить і мені під руку ниє… Чоловік попросив вибачення, але не факт, що цей дитячий сад ще раз не повториться.