Ми з чоловіком довго прожили разом у шлюбі, настав час задуматися про дітей. Дуже хотілося наро дити, але в мене почалися проблеми. Після походу до купи лікарів все ж таки вирішили зробити штучне запліднення. Після кесаревого у нас на світ з’явилася прекрасна дівчинка. Чоловік так був радий, старанно сам вибирав ліжечко та коляску, навіть одяг для майбутньої принцеси ми дивилися разом. Тільки коли ми повернулися з дитиною додому, то все різко змінилося. Через те, що ми робили штучне запліднення, пішло багато грошей.
І якщо раніше мені по дому допомагала дуже хороша жінка, то зараз ми не могли більше дозволити собі ії послуги. Я сама не встигала забиратися вдома, бо весь мій час був присвячений дитині. До того ж, я повністю закинул а себе і свій зовнішній вигляд. Через те, що ми не досипали ночами, чоловік на роботі був розсіяний, падала його продуктивність. Він приходив додому злий, нер вовий, репетував на мене. Мені здавалося, що він не радий, що в нас з’явилася дитина. Чоловік почав замикатися в себе , мало розмовляв зі мною, мені було так прикро. Подруга сказала, що краще просто розлучитися з ним та вимагати аліменти. Але я не хотіла руйнувати сім’ю, мені було важливо, щоб у дитини був люблячий батько.
Тоді я почала робити максимум з того, що можуть мої сили. За годину до приходу чоловіка додому, я негайно починала прибирати по дому, щоб його не дратував безлад. Поки чоловік вечеряв, я збирала доньку в коляску, і ми на годину-дві виходили гуляти в садок, щоб дозволити батькові сімейства відпочити після роботи в тиші. Я просила раз на тиждень подругу посидіти з моєю донькою кілька годин, а сама проводила час у салоні краси, щоб чоловіка зустрічала вдома красуня – дружина. І начебто зараз я стала помічати, що чоловік стає таким же люблячим і уважним, як і до наро дження доньки. Сподіваюся, що я роблю все правильно.