Вийшовши заміж, наша молодша дочка переїхала до чоловіка до заміського будинку. У них там все чудово і красиво, тому коли вони запросили нас на вихідних, ми не думали ні хвилини. Серед запрошених був і мій старший син із сім’єю. Діти запропонували скинутися по тисячі з кожної сім’ї, щоби організувати смачний пікнік. Сума була прийнятною, тож усі погодилися. Зібрали, відправили доньці.
Ось тільки коли ми доїхали до заміського будинку і сіли за стіл – я не могла повірити своїм очам: на столі стояли лише бутерброди, якась м’ясна нарізка, овочі та фрукти. Жодного шашлику не було. Як м’ясний – сардельки. Я була розчарована та зла на свою дочку. Адже ми її не так із чоловіком виховували: завжди намагалися дати їй усе найкраще.
Якщо до нас із чоловіком приходять гості, навіть не дуже рідні, ми не можемо дозволити собі накрити скромний стіл. Навіть якщо немає грошей, ми намагаємося зайняти або попросити продуктів у сусідів, щоб зустріти гостей як належить. А тут – батьки! Причому не кожен день збираємося, навіть не кожен місяць! Плюс ще й грошей їм відправили! Краще взагалі б у гості не кликали…