Брат вчинив зі мною дуже погано, але зараз йому потрібна допомога. Родичі проти, щоб я йому допомагала, але ж це ж мій рідний брат

ИНТЕРЕСНАЯ ЖИЗНЬ

— Куди ти діла, — волав брате, не дивлячись на здивованих людей навколо, — або мені піти подивитися до тебе додому. Багато з рідного дому напевно перетягнула за цей час? — Коли ж куховарка показала в чому підходить тісто для пиріжків, лише відмахнувся, — Ой подумаєш, як не це, то інше щось зібрала за ці роки.Люди здивовано переглядалися. Олексій вже більше п’ятнадцяти років працював за кордоном. Приїжджав тільки два рази: оформити якісь документи і ось зараз, на дев’ятий день після того, як їх з Любої тато відійшов у вічність. З самого ранку всі, хто прийшов допомогти приготувати поминальний обід відчували, як сильно брат тримає в облозі на сестру.

– І, що на нього найшло? — здивовано шепоче кухарка, — бігає півнем, як в своєму будинку. Сидів за кордоном заробляв гроші дітям на машини і квартири і носа не показував, ні коли Люба за матір’ю доглядала, ні коли за батьком сім років ходила, як за малюком, адже все забував відразу. А зараз, он, господар! — вона скоса глянула на Олексія, який знову щось шукав у батьківській хаті. Люба стояла і нічогісінько не розуміла. Брат прилетів вчора вночі без попередження. Чи не провести батька у вічність, а аж через дев’ять днів. Хоч мав у селі свій двоповерховий будинок, а зупинився тут. Наївна жінка подумала, що брат хоче побути з нею в такий непростий для обох час.

Та ні! Той з самого ранку щось шукав і відчиняючи всі сараї та комори щось там видивлявся.- Де брезенти, — знову почули люди, — батько їх за великі гроші колись купив. Що продала не своє? — не соромлячись вже нікого, влетів в будинок.Хотів додати ще щось, але Люба заливаючись сльозами з сумкою речей вже стояла на порозі.- Прости, брат! — сказала ледве чутно, — схоже, я тобі сьогодні заважаю.За нею нишком почали виходити і інші люди. Олексій з хвилинку кліпав очима, а коли будинок спорожнів, нарешті схопивши якісь папірці, кинувся навздогін сестрі.

— Тут все моє! — тикав їй бланки, — і будинок і рухоме і нерухоме майно. Батько все добро з матір’ю на мене ще двадцять років тому переписали.Люба нічого не сказала. Пішла повільно до свого колишнього дому, де господарювала її дочка.Олексій з Любою після цього не спілкувався. Зробив її винною, мовляв саме вона хотіла привласнити його будинок, а коли він не дав, влаштувала концерт. Люди того не прислухались вони прямо говорили чоловікові, що його поведінка і вчинки до добра не доведуть. Олексій ще тиждень побув на батьківщині, змінив всі замки в батьківському домі. Поставив грати на всі вікна і двері, навіть міжкімнатні, та й відправився на чужину до дружини.

Ту звістку принесла сусідка з якою Олексій іноді розмовляв. Десь там на чужині братові стало погано. Звернувся до фахівців і оторопів — безнадійно. Пообіцяли, ще рік два більш-менш нормального життя, а далі, як і тато — поступово все буде забувати, поки зовсім не захворіє. Дізнавшись таку новину про чоловіка, його дружина відразу сказала, щоб їхав назад в Україну, адже тут він буде для неї тягарем.

Дві дочки, заради яких і просидів за кордоном всі роки, знайшли стовідсоткові виправдання і пояснення того, що тато для них хоч і доріг, але не на стільки, щоб витратити на нього своє життя.Люба все розповіла дочки і сказала, що який би не був, а Олексій її брат і вона його догляне. А дочка поставила ультиматум: або мама витрачає своє життя і здоров’я на невдячного брата, який і спасибі не скаже, але вже без дочки, або ці роки проводить з нею і внуками, які бабусю дуже люблять і цінують.Плаче Любов і не знає, що робити. І брата нерозумного шкода і донька має рацію.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *