Михайло навів знайомити свою Олю з батьками. Батько, Павло Іванович, усе мовчав осторонь. І не скажеш по ньому, чи сподобалася невістка чи ні. А ось мама, майбутня свекруха Олі, запитань десять поставила. Прискіпливо Ганна Вікторівна до вибору сина поставилася. Щось їй одразу підказало, що не пара ця Оля її синові. Маленька, скромно одягнена, замість зачіски – кіски. І що він у ній знайшов? У Насті та батьки гарні. Батько – завідує молочним комбінатом у місті, а мама у бухгалтерії керує. Михайло Насті дуже подобався, помітно було.
А Михайло Олю дуже любив. Ображати не давав. Тільки мама відвела його в бік, щоб нагадати про Настю, та й заяви свої зробити, що не до вподоби їй це дівчисько. А він матері, і слова вимовити не дав. Сказав, що Оля йому подобається, що заяву вже подали. Весілля зіграли скромне. Мама Михайла була незадоволена. Ішов час. Жили молоді у батьків, доки Михайло не втомився вислуховувати від Ганни Вікторівни, що дружина його і прибирати не вміє, і готує не те, та й за ним зовсім не стежить. Вирішив Михайло квартиру винайняти. Якийсь час було важко, а потім Михайло ще й дім вирішив збудувати. Ще важче стало. Оля пішла до педагогічного інституту, не допомагала чоловікові зовсім. Все на його плечі лягло.
Оля закінчила інститут добре. Щаслива, прийшла радістю з Ганною Вікторівною поділитись. Мама все ж таки, хоч і чужа. Але чоловіка вона любила, значить і маму любити мусить. Незабаром Оля завагітніла та народила прекрасного сина. Свекруха дуже любила онука, але до своєї невістки вона ставилася холодно. Якось Оля розповіла Ганні Вікторівні, як жила в дитинстві, як їсти не було чого, коли мама загулювала. Того ранку проплакали обидві жінки годину, мабуть. Незабаром свекруха зрозуміла свою помилку, і вони стали кращими подругами за рік, поки малеча підростала. І так вони мило спілкувалися, шепотіли вдвох, що й водою не розіллєш їхню дружбу. І Олі стало тепліше. Не було в неї ніколи такої мами, хоч і чужої, але мами.
