Повернувшись додому, Оксана Дмитрівна поїла смачного борщу, звареного дружиною свого сина. Тільки тепер мати помітила, що в квартирі ідеальна чистота. Оксана Дмитрівна, насамперед, кинулася до антрісолі: ні чашок від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих фото, на яких зображено родину, про яку жінка вже й не пам’ятає, ні склянок, ні старих кришталевих фужерів. О, Господи, та це ж все її життя! Ці вихідні Оксана Дмитрівна провела на дачі. Збирала і консервувала огірочки, такі мариновані, які люблять дочка і зять.
Вони в столиці такі ні за які гроші не куплять.Зібрала малину, вишні, залишки полунички, все поскладала в контейнери: заморозить для внучки Оленки, вже навіть до Києва зателефонувала, сказала дочці, щоб не купувала, щоб не витрачалася, тут буде все своє, домашнє.Повернувшись додому, Оксана Дмитрівна поїла смачного борщу, звареного дружиною свого сина, свіжоспечених ароматних пиріжків з вишнями, які спекла невістка.Уже все розклала в морозилку, банки віднесла в комору. А потім хоп — і різко зупинилася. Тільки тепер мати помітила, що в квартирі ідеальна чистота.
Оксана Дмитрівна, насамперед, кинулася до антрісолі: ні чашок від сервізу, які їй подарувала мама, ні чорно-білих фото, на яких зображено родину, про яку жінка вже й не пам’ятає, ні склянок, ні старих кришталевих фужерів. О, Господи, та це ж все її життя!А вдома нікого немає, син з дружиною на роботі, нема навіть у кого запитати.
Оксана Дмитрівна, немов у молодості, бігла по сходах. От би невістка прибрала, крутилося тільки одне в голові. Підбігла до сміттєвого контейнера, а там: і плаття, ще дитяче, її дочки, її рушники, таких вже давно не купиш, якісьфото теж її, ще родичі з села там якісь. Загалом, купа таких дорогих їй речей.Як вона могла, ну чому не спитала, вона ж господиня квартири, а невістку син привів сюди лише рік тому. Одні і ті ж думки були в голові у Оксани Дмитрівни.
» Ось моя дочка так би ніколи не вчинила », — подумала жінка і відразу зупинилася. А й справді, не зробила б, а коли вона останній раз була у мами, може місяців 5-6 тому. Вона лише дзвонить, турбується про маму на відстані, а до речей їй і справи зовсім немає, вона там далеко, у неї своя сім’я.Оксана кинула ті речі додолу і просто пішла додому з порожніми руками.
А в голові рясніла лише одна думка: он вона вишні, які нарвала на дачі, заморозила дочці і внучці на зиму, а невістка вишні купила, щоб спекти пироги для всіх. Виходить, що ні невістка недобра, а вона, можливо, лукава. Увечері син з невісткою повернулися додому. Оксана Дмитрівна навіть виду свого ще недавнього задоволення не показала, радісно зустріла рідних і стала пригощати їх гостинцями, які привезла з дачі.Як би там не було, а відтепер вона буде любити свою невістку, як рідну дочку.