Я наро дилася і виросла у звичайній сім’ї. Наша сім’я нічим не відрізнялася від сотень інших. Батько був дбайливим, добрим і лагідним. Він дуже любив нас. Але коли його не стало, мати зосередилася на вихованні мого брата. У ньому вона бачила опору та захист. Мама вирішила, що мені та сестрі навчання не потрібне, тому після закінчення школи ми пішли працювати. Я мріяла про навчання в університеті, але розуміла, що для мене ця мрія нездійсненна. Мама не працювала, і нам доnомагали дідусі. Брат же вступив до університету. Після закінчення вирішив займатися бізнесом.
Мама була готова взяти kредит, але не вийшло. На той час я вже була заміжня. З чоловіком мені пощастило. Він добрий і добрий. Мама почала вимагати, щоб я взяла kредит для свого брата. Я відмовила, мій чоловік також був проти. Мама образилася і перестала зі мною спілкуватися. На той момент моя молодша сестра складала вступні іспити і, дякувати Богу, вступила. Я була дуже рада за сестру, що вона змогла здійснити мрію.
Одного разу мама переписала нашу трикімнатну квартиру на брата і заявила: “Він моя опора, у старості він мене утримуватиме, ось йому і належить квартира”. Чесно кажучи, нічого іншого я не очікувала. Вона тільки про сина думає, а дочки завжди були для неї пустим місцем. Брат умовив маму nродати трикімнатну квартиру і куnити однокімнатну квартиру, а решту rрошей вкласти в біз нес. Мама погодилася. Через деякий час я дізналася, що брат обдурив маму, всі rроші витратив на азартні ігри та вліз у борrи. Тепер вони мають продати однокімнатну квартиру. А мати все ще вимагає від нас погасити борrи мого брата. Її нахабству справді немає межі.