З сестрою в мене ніколи не було теплих стосунків. Я першою одружилася, і залишилася в батьківському будинку. Оксана поїхала в місто, винаймала квартиру, а потім теж вийшла заміж і переїхала з чоловіком до свекрухи. Зараз у неї син, а у мене – 4 доньки. Якби не моя мама – я б із дітьми точно не впоралася. Згодом я змогла переконати маму, що оскільки у мене четверо дітей, то будинок повинен належати мені. Мама нічого не мала проти, тож переписала на мене житло. Оксана мовчала. Вона продовжувала ходити до нас у гості, вдаючи, що все нормально. Однак у глибині душі я переживала, що сестра одного разу заявить свої права на квартиру.
Я ділилася переживаннями з мамою, але вона щоразу мене заспокоювала. -У нас є величезна ділянка. Якщо Оксана почне говорити про свою частку, то цю ділянку ми віддамо їй. Діти наші виросли, зв’язали себе узами шлюбу. Мої дочки поїхали до чоловіків, син Оксани – вчитися за кордоном. Коли помер чоловік моєї сестри, вона вирішила їхати до Італії. Вона часто надсилала нам подарунки, ніж щоразу дивувала нас. Влітку Оксана вирішила повернутись на батьківщину. Вона зателефонувала і сказала, щоб я зібрала всіх своїх дочок, мовляв, їй треба з нами поговорити. ”Ось і настав той момент” – з побоюванням подумала я… Але Оксана здивувала нас і цього разу. Вона сказала мені,
що та з моїх дочок, яка найбільше потребує житла, може перебиратися до її квартири. Справа в тому, що син Оксани вирішив залишитися в Австрії, і не планує повертатися. Вона ж повернеться до Італії, на якийсь час. Але вона мала умову: якщо доведеться за нею доглядати, то та з дочок, яка погодиться на це, після її виходу на той світ стане єдиною власницею її квартири. Погодилася моя молодша дочка, яка жила зі своїм чоловіком на орендованій квартирі. Якщо чесно, я навіть не сумнівалася, адже молодша дочка просто любила свою тітку, незважаючи на моє ставлення до цього. Все-таки, Оксана – прекрасна людина, і я шкодую, що не спілкувалася з нею всі ці роки…
