Я втекла від першого чоловіка, залишивши нашу 8-річну доньку жити з ним. Так склалися обставини: я закохалася в іншого чоловіка. Є у світі почуття, яким неможливо чинити опір, саме так у мене й було з Ярославом. Антон, мій перший чоловік, з донькою відійшли на задній план, а я готова була вирушити з Ярославом хоч на край світу. Він поставив мені умову, що не прийме дитину від іншого чоловіка. Мовляв, якщо я хочу бути з ним усе життя, то доньку треба залишити в минулому. Якось увечері у мене з першим чоловіком відбулася серйозна розмова: я повідомила йому, що подаю на розлучення. Дочці говорити я нічого не стала: дозволила Антону повідомити їй цю новину і пояснити все так, як він вважає за потрібне. І ось, ми з Ярославом переїхали жити в курортне місто, звідки він родом.
Наше життя було схоже на казку. Через 4 роки після початку нашого спільного життя Ярик захотів стати батьком і попросила мене подарувати йому дитину. Ми дуже старалися, два роки у нас нічого не виходило. Коли ми пішли на обстеження, лікарі приголомшили нас новиною : я більше не зможу мати дітей через ускладнення, спричинені першою вагітністю. Як тільки Ярослав дізнався про це, він кинув мене того ж дня: – Я знайду іншу жінку, яка буде здатна подарувати мені спадкоємця! Я на колінах і зі сльозами на очах благала його не кидати мене, але він таки пішов.
Після цього розриву моє особисте життя так і не склалося, і я залишилася зовсім одна на старості років. Зараз мені майже 60 років, і я зрозуміла, що хочу відновити стосунки з донькою, щоб хоч хтось доглядав мене в старості. Останні роки я зовсім не цікавилася її життям, але нещодавно від спільних знайомих дізналася, що вона вийшла заміж і вже народила дітей. Мені вдалося знайти її номер, і я зателефонувала. -Доню, рідна, привіт, це мама, я хотіла б побачитися з тобою. -У мене немає мами, вона віддала перевагу іншому чоловікові мені. Вас я не знаю та знати не хочу. До побачення! – І кинула слухавку! І чому Антон не зміг нормально виховати нашу дочку?