Іноді тварини просто вражають своїм інтелектом. Ні, я знаю, що тварини – істоти дуже розумні, але ж не настільки ж… Почнемо із самого початку. Декілька років тому моя сестра побачила кошеня навпроти місця своєї роботи. Він так зачарував її своїми сумними оченятами, що Катька забрала його додому. Дорогою сестра купила корм для кошеня, і вони повернулися додому удвох. З того часу Мурка завжди була з Катею, куди б вона не пішла. Якось сестрі довелося поїхати у відрядження в іншу країну, а Мурку вона з собою забрати не могла, от я й зголосилася допомогти їй із цим. Тим більше, що з дому сестри до моєї роботи було легше добиратися. Якось я захво ріла. Заварила собі чай, прийняла всі ліки і вирішила подрімати трохи,
адже мене моторошно хилило в сон. Як тільки я лягла, Мурка почала репетувати, ось буквально репетувати, скільки у нього було сил. Я вже подумала, вона захворіла, адже я нагодувала її, долила водички в миску, попустила, але вона ні в яку не заспокоювалася. Я знайшла в мережі номер ветеринарної клініки і вирішила поїхати туди з Муркою, раптом щось турбує… Перед виходом я пішла прийняти пігулку від температури. Увійшовши на кухню, я відчула дещо, а точніше те, що, я залишила газ увімкненим, але без вогню. Мурка врятувала мені життя. Вона своїми криками намагалася сказати мені, що я в небезпеці, а я, дура, не розуміла. З того часу я почала носити з собою смакоти нашій Мурці, адже по суті я залишилася живою завдяки їй.