Я була єдиним годувальником для свого сина. Ми з його батьком розійшлися, коли він був ще маленьким, і на мене лягла вся тяжкість турбот. Потім він виріс, одружився, і в нього з’явилася дитина. Я ніколи не висувала до сина жодних вимог. З невісткою у мене були і добрі, і погані стосунки, але зрештою ми помирилися. Потім настав час піти на пенсію. У день мого народження сталося щось надзвичайне. Мої син та невістка подарували мені квартиру. Я вирішила здавати її в оренду, адже моя пенсія була мізерною.
Після цього якось увечері мені зателефонувала сваха і сказала, що краще б я відмовилася від квартири і віддала б її онуку. Всю ніч я не могла заснути, думала і думала, доки вранці не зв’язалася з онуком і не спитала, як він відреагує, якщо передам квартиру йому. Онук сказав мені, що нічого такого не вигадує; він закінчить навчання і знайде собі квартиру. Нині йому 15 років. Тоді я запитала про це свою невістку, а та сказала мені, що рішення було прийняте одноголосно,
і його не можна скасувати. Я навіть розnлакалася. Після цього син допоміг мені знайти мешканців. Тепер я маю доступ до додаткового фінансування в розмірі 5 тисяч . Для мене це є значною сумою грошей. Я така вдячна своєму синові, що не знаю, як передати свої почуття. А у моєї знайомої, навпаки, все було навпаки. Її фактично виселили зі своєї квартири. Їй довелося переїхати до комунальної квартири, щоб не руйнувати сім’ю сина…