Ми з Мариною побралися рік тому. Одразу ж придбали квартиру та стали жити.Місяця три тому моя теща розлу чилася з чоловіком, вітчимом Марини. Для мене ця новина була шокуючою, тому що вони обидва, на мою сторонню думку, були милими людьми. З обома в мене були нормальні стосунки.Після розл учення теща впала у депресію, і Марина запропонувала тій переїхати до нас жити. Я не заперечував, тому що ставився до тещі добре. Але вже за кілька тижнів я зрозумів, що помилився. Усі мої дії супроводжувалися єхидними коментарями тещі. Мої заклики вгамувати свою уїдливу мову не давали результату. Теща лізла зі своїми порадами у все,
чого стосувався її погляд. Навіть при заміні лампочки, що перегоріла, вона примудрялася діставати мене своїми порадами. Причому всі її повчання буквально були нашпиговані жовчю. Зрештою, це мені набридло, і я вирішив порадитися з дружиною.- Марино, я думаю, що твоя мама у нас загостилася, — сказав я дружині.- Але ж вона самотня, почувається кинутою. Як можна їй відмовити у співучасті?- Це твоя мама самотня? Та вона за ці два місяці, що живе з нами, вже трьох кавалерів поміняла! Ось ти б змогла за кілька тижнів після розл учення зі мною бігати на побачення до іншого?
— Звичайно, змогла б. Чи не думаєш ти, що з розлуч енням закінчується життя?- Я прошу, щоб ти вивела свою матір. Від розл учення вона вже давно оговталася. Там їй буде краще.- Не буде. Вона не захоче наводити туди чоловіків.- Вона своїх хахалів хоче приводити до мого дому?! Та хай спробує, вилетіть звідси в ту ж хвилину. Усі втрьох. — А ти нічого не поплутав? Половина квартири моя.- Ні, люба, це ти все поплутала! Ти думаєш, що я потерплю твою матір заради половини квартири? Помиляєшся! Щоб сьогодні її ноги в моєму домі не було!Марина вискочила з дому. Хай походить, подумає. Розлуч итися завжди встигнемо.
