Бути самотнім чоловіком у 60 років – дуже вже непросте завдання, особливо коли у тебе є дорослі діти, у яких вже свої сім’ї. Я довгий час був неодруженим, а мої сини, схоже, не розуміли, як це важко. Спочатку вони мало спілкувалися зі мною, але коли я почав зустрічатися з жінкою і захотів розділити з нею своє життя, вони почали критикувати мене за те, що я шукаю kохання. Ми з моїм молодшим сином ніколи особливо не ладнали.
Він завжди був дуже популярний у дівчат, і ще до того, як у нього з’явилася сім’я, він став батьком двох дітей від незнайомих жінок, яких він приховує від усіх. Коли він дізнався, що я зустрічаюся з кимось за шістдесят, то вважав це ганебним і сказав мені залишити ці спроби і зосередитись на своїх онуках. Він поставив мені ультиматум: або я вибираю його сім’ю та сім’ю його брата з їхніми дітьми, або свою kохану. Переконати його чи знайти компроміс було неможливо. Але я вибрав koхання.
І тепер мої діти взагалі перестали мені дзвонити. Навіть старший син, який раніше був нейтральний до цих питань, відвернувся від мене. Я відчуваю, що зрад жую своїх дітей, будучи щасливим зі своєю kоханою. Я проміняв свою сім’ю на особисте щастя, хоча мені слід бути дбайливим і доnомагати з онуками. Моє нове kохання у всьому підтримує мене, але я не думаю, що цього достатньо. Було б набагато краще, якби моя сім’я була поруч, але я знаю, що цього ніколи не станеться.
