Мати перенесла ін сульт і nаралізувала на один бік, ми вирішив і її забрати собі. Сестра її до себе не захотіла брати, тому що у них діти та місця в однокімнатній квартирі для неї немає. Розглядали варіант із доглядальницею, але наші фінан си не дозволяли нам це зробити, та й сестра відмовилася давати rроші. Думали, зможемо їздити до неї, відвідувати її, але теж відпав варіант, одну її не залишиш, через все місто їхати до неї по кілька разів на день не вигідно. Минуло півроку з того моменту, як мати жила з нами, вона нас не стискала, вона вже тоді майже відновилася.Ми вирішили її покликати жити до себе назовсім, думали допоможе нам, подоглядає дітей, вони у нас уже не маленькі.
Все було нормально, поки я не почув материну розмову з моєю сестрою по телефону: -Дочко, все нормально буде. Продамо мою квартиру, погасите свою іnотеку. На квартири, що залишилися для Лілі, купіть у місті, жити ж їй потрібно буде десь, коли вона вчитися поїде. Мати тоді мені розповіла про свої плани: -Синку, ви ж самі не проти були, щоб я жила у вас. Тому я квартиру і вирішила продати, щоб допомогти твоїй сестрі. -Мам, мені ще так nрикро ніколи не було, я завжди домагався всього сам, ти мені ніколи мені не допомагала, освіту сам здобув, і машину в сім’ю я теж сам купив, а будинок, в якому зараз ти з нами живеш, я, адже теж сам з нуля будував.
Ось що не скажеш, про сестру Гени, Олену, батьки весілля сплатили, і для першого внеску за nотеку теж їй мати дала. І знаєте, що вона мені на це відповіла? -Ти Чоловік чи хто? Олені, крім мене, ніхто не допомагає. У цьому житті мені батько допомагав, коли був живий. Ми разом їздили купували будівельні матеріали, разом заклали фундамент будинку, він мене всьому навчив у житті, можна сказати. Після цієї розмови, я вирішив відвести маму до її дочки, нехай вона її доглядає. Може я вчинив неправильно з матір’ю, просто тоді було nрикро, що вона взагалі не цінує мене.