Неподалік мого району знаходився невеликий базар, де мешканці села в основному продавали домашні продукти, такі як овочі, фрукти, молоко та квіти. Конкуренція була жорсткою, і деякі продавці навіть перебиралися до найближчого парку. Я часто купувала речі у літніх продавців після роботи, співчуючи їхнім труднощам. Плюс до всього, домашні продукти були набагато смачнішими, ніж у магазинах.
Якось увечері, прямуючи додому, я побачила кволу сиву бабусю, яка продавала малину в пластикових стаканчиках. Усі обходили її стороною, доки я не підійшла і не запитала про ціну. Поки я тяглася до гаманця, жінка, яку я б назвала ”нафарбованою фіфою”, з довгими віями, нігтями, волоссям і у дзвінких прикрасах, теж запитала ціну. Бабуся сказала, що продає малину, щоб встигнути на автобус до свого села.
Потім добре одягнена дама дістала 5 тисячну купюру і сказала бабусі, що забирає її продукцію. Виявилося, що ця жінка була власницею кондитерської та шукала малину для десертів. Бабуся палко подякувала їй, благословивши її та її родину. Жінка посміхнулася і поїхала, залишивши в моїй душі тепле почуття від спостереження за таким добрим і щедрим вчинком.
